Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/61116/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Мойсюка М.І., Олексієнка М.М.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецького обласного центру зайнятості на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Чернівецького обласного центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача. Посилалась на те, що відповідач в порушення вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» неправомірно відмовив їй у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію державного службовця. Просила зобов'язати відповідача виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 вересня 2011 року на підставі наказу Чернівецького обласного центру зайнятості від 21 вересня 2011 року № 226-к ОСОБА_4 було звільнено з посади заступника директора начальника відділу взаємодії з роботодавцями Чернівецького обласного центру зайнятості у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України. При звільненні ОСОБА_4 була виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку, проте грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" не виплачувалася. Починаючи з 23 вересня 2011 року ОСОБА_4 призначена пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу", що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях від 21 листопада 2011 року № 174. Позивачка зверталася до Чернівецького обласного центру зайнятості із заявою щодо виплати 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", проте листом від 14 грудня 2011 року № ОЦЗ-15-2273/0/11 їй було повідомлено про відмову у виплаті такої допомоги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набула права на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та реалізувала це право, припинивши з відповідачем трудові відносини. А тому, настали юридичні факти, необхідні для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", оскільки позивачка вийшла на пенсію як державний службовець у зв'язку з достроковим звільненням зі служби на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» встановлено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами у організації виробництва і праці, а також у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах - стаж роботи що дає право на даний вид пенсії.

Як встановлено судами, з 23 вересня 2011 року позивачці призначено пенсію як державному службовцю, однак, під час призначення пенсії до позивачки застосовано положення ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", якою передбачено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов. Тобто, позивачці призначено пенсію не у зв'язку з досягненням пенсійного віку.

Таким чином, Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", на який посилається позивачка, визначає лише право на достроковий вихід на пенсію за певних умов, але не визначає та не пов'язує з правом на отримання грошової допомоги при припиненні державної служби.

Необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи.

Оскільки позивачка на момент її звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, вона не мала права на отримання цієї допомоги.

Таку позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 24 вересня 2013 року (справа № 21-257а13).

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Чернівецького обласного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Чернівецького обласного центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало М.І. Мойсюк М.М. Олексієнко