Постанова ВАСУ від 21.07.2014 року

Друк

Пошук

331

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 року м. Київ К/9991/12215/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Дідик О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР АГРО»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2а-5480/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР АГРО»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 04.08.2010 № 0021022360/0, № 0021012360/0, № 0021031720/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «ПРЕМ'ЄР АГРО» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної норм: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні судом касаційної інстанції відповідно до ст. 55 КАС України здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва провела виїзну планову перевірку дотримання ТОВ «Прем'єр Агро» вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 29.07.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 22.07.2010 № 1140/23-600/36057161. На підставі цього акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2010 № 0021022360/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 76058 грн. основного платежу та в сумі 27124 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2010 № 0021082360/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 77008 грн. основного платежу та 38504 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За висновками перевірки позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту витрати і податок на додану вартість, відповідно, сплачені за операціями з придбання транспортних послуг у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також у ПП «Ротатор», ТОВ «ВММ Вилиджтрейд», оскільки операції з придбання таких послуг не підтверджуються належними первинними документами. Позивачем надано договори, а також акти здачі-прийняття робіт (послуг), які не розкривають суті транспортних послуг та не підтверджують їх фактичне придбання та використання в господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на таке.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Водночас наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо господарські операції не мали реального характеру.

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини про те, що господарські операції з придбання позивачем транспортних послуг не були підтверджені первинними документами, які б розкривали зміст послуг та підтверджували придбання таких послуг з метою використання в господарській діяльності, враховуючи правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з вирішенням справи судом апеляційної інстанції в цій частині.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2010 № 0021031720/0 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1800 грн. основного платежу та 3600,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 11.1.2 п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV.

Відповідач вважає, що ТОВ «ПРЕМ'ЄР АГРО» зобов'язаний був як податковий агент нарахувати та утримати з фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 податок з доходів фізичних осіб з операцій з внесення останніми до статутного фонду підприємства нерухомого майна, вважаючи таку операцію фізичних осіб господарською операцією - прямою інвестицією у розумінні п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, яка згідно з вимогами п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 цього Закону прирівнюється до продажу основних фондів та нематеріальних активів.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2010 № 0021031720/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, суд апеляційної інстанції, застосувавши положення Закону України п. 1.28 ст. 1, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, виходив з того, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності майна є відчуженням такого майна, тому такі операції передбачають нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Суд касаційної інстанцій не може визнати законною постанову суду апеляційної інстанції в цій частині, оскільки цей суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР є спеціальним законом, що визначає ставки, механізм справляння податку на прибуток підприємств і не є законом, який визначає механізми справляння податку з доходів фізичних осіб.

Законом, який визначає механізми справляння податку з доходів фізичних осіб, зокрема визначає ставки, об'єкт оподаткування, пільги тощо є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (далі Закону № 889-IV).

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Перелік складу загального місячного оподатковуваного доходу визначено в п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV.

Згідно з п.п. 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закон № 889-IV) до складу загального річного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4.

Відповідно до п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

У відповідності до абз. «а» п.п. 9.6.7. п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Таким чином, з наведених вище норм Закону № 889-IV випливає, що операції з внесення платником податку з доходів фізичних осіб коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання фізичною особою інвестиційного активу - корпоративних прав, за якою у такої особи виникають витрати. Такі витрати враховуються при визначенні інвестиційного прибутку фізичної особи від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, що відповідно до п.п. «в» п. 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV визначається як дохід з джерелом його походження з України.

Своєю чергою, доход може виникнути у фізичної особи лише за операціями з продажу інвестиційного активу - корпоративних прав, а також за операціями, що прирівняні до продажу інвестиційного активу згідно з п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV.

Враховуючи, що операції з внесення платником податку з доходів фізичних осіб коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права спеціальним Законом № 889-IV визначено як операції з придбання фізичною особою інвестиційного активу - корпоративних прав, за якою у такої особи виникають витрати, підстави для нарахування та утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб, які внесли до статутного фонду позивача майно, відсутні.

Оскільки обставини встановлені судом апеляційної інстанції правильно, а оскаржувана постанова цього суду є помилковою тільки в частині відмови в задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення від 04.08.2010 № 0021031720/0 про визначення податку з доходів фізичних осіб, суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити постанову, задовольнивши позов в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР АГРО» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

«Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 04.08.2010 № 0021031720/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР АГРО» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 5400,00 грн., в т.ч. 1800,00 грн. основного платежу та 3600,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР АГРО» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.)».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун

Популярні новини