Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К-30281/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, Служби безпеки України про перерахунок вислуги років та грошового забезпечення,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2008 року ОСОБА_5 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що до стажу його військової служби не зараховано навчання у Київському військовому ліцеї з 12 серпня 1997 року по 16 червня 2000 року. Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, просив суд зарахувати у строк військової служби навчання у військовому ліцеї та перерахувати грошове забезпечення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року, позов задоволено: зобов'язано відповідача зарахувати навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна в загальний та безперервний строк служби. Рішення щодо перерахунку грошового забезпечення судами не прийнято.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В суді касаційної інстанції відповідач Служба безпеки України змінила вимоги й просила ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна з 12 серпня 1997 року по 16 червня 2000 року й 15 лютого 2008 року звернувся до директора Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, де проходив службу, із рапортом про зарахування навчання у Київському військовому ліцеї у строк військової служби, на що отримав відмову.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час навчання у військовому ліцеї діяла редакція статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» яка передбачала, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, а тому позивач має право на зарахування навчання у загальний строк військової служби.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 18 червня 1999 року внесено зміни до вказаного Закону. У редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни.

Тобто, необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтею 15 цього Закону.

Видами такої служби згідно з частиною третьою статті 2 вказаного Закону є строкова військова служба; військова служба за контрактом солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба осіб офіцерського складу за призовом; кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних Сил України та інших військових формувань до запровадження військової служби за контрактом.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 19 грудня 2011 року по справі № 21-358а11.

Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач мав право на зарахування навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна у строк військової служби.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Служби безпеки України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/