Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/5830/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку втратою годувальника, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області, в якому просило стягнути з відповідача суму витрат на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника, смерть якого настала на виробництві за межами України, за період з квітня 2012 року по вересень 2012 року в сумі 5211,96 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську в Донецькій області були складені та підписані Акти щомісячної звірки особових справам пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період за період з квітня по вересень 2012 року.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську в Донецькій області не прийняті до заліку суми витрат на виплату пенсії по особовій справі ОСОБА_3, якій виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ОСОБА_4), який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за квітень - вересень 2012 року на суму 5211,96 грн., що складається з 132,66 грн. - основний розмір пенсії, 1,02 грн. - витрати на її доставку, 250,80 грн. - цільова грошова допомога, 4 787,64 грн. - державна адресна допомога, 39,84 грн. - витрати на їх доставку.

Також встановлено, що ОСОБА_4 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 19 травня 2010 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Казкомсервіс», (Атирауська область, Жилиойський район, місто Кульсари, Промзона, Республіка Казахстан), що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (а.с.12-15), та свідоцтвом про смерть (а.с.10).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного розміру пенсії та витрат на їх доставку ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з їх необґрунтованості, оскільки нещасний випадок на виробництві померлого годувальника ОСОБА_4, стався на території іншої держави.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105 XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене абзацом другим пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105 XIV, відповідно до якого якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до статті 21 Закону №1105-XIV пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною другою статті 2 Закону №1105-XIV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

З огляду на викладене, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з Фонду заборгованості з виплати і доставки основного розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували зазначених норм матеріального права, а тому рішення судів в цій частині підлягають скасуванню.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині адресної допомоги, заявленої позивачем до стягнення, суди попередніх інстанцій дійшли правильно висновку, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» не встановлено обов'язку Фонду відшкодовувати державну адресну допомогу.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії в сумі 389 грн. 48 коп., призначеної ОСОБА_3 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії в сумі 389 грн. 48 коп., призначеної ОСОБА_3 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити: стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 за період з квітня 2012 року по вересень 2012 року у сумі 389 грн. 48 коп.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: