Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/61613/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України, третя особа - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача обчислити і виплатити йому грошову допомогу по інвалідності відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про Службу безпеки України» з чотирирічного грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням повного щомісячного заробітку та всіх його складових.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і постановити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив службу в органах державної безпеки України. Згідно наказу Голови Служби безпеки України №1966-щс від 16.12.2006 року позивача звільнено у відставку за пунктом «б» ст. 67 «Положення про проходження військової служби за контрактом і кадрової військової служби в Службі безпеки України» за станом здоров'я, а наказом начальника управління Служби безпеки України у м. Києві від 26.12.2006 року позивача виключено зі списків особового складу і призначено пенсію з 26.12.2006 року.

Внаслідок отриманого позивачем під час проходження служби у 2007 році захворювання виданою МСЕК довідкою №022584 від 30.07.2007 року йому встановлено ІІ групу інвалідності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки позивачу інвалідність втановлена 30.07.2007 року, то при обчисленні одноразової грошової допомоги необіхно виходити з грошового забезпечення, передбаченого «Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» затвердженого постановою Кабінету Міністірв України №499 від 28.05.2008 року (далі - Порядок), а не ч. 2 ст. 29 Закону України «Про Службу безпеки України» №2229-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон №2229-ХІІ).

Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій не можливо погодитись з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлено, що відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Нормою цього Закону визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналогічні норми містяться в статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України", яка передбачає, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю Служби безпеки України під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 30 Закону України "Про Службу безпеки України" передбачає, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі змістом підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам III групи, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку №499 передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення, виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.

Водночас частина друга статті 9 Закону України "Про Службу безпеки України" елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене і виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів зазначає, що при визначенні розміру грошового забезпечення позивачу, як інваліду другої групи, підлягає застосуванню Закон, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного у частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснити ОСОБА_4 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності, пов'язаної з проходженням служби, відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О.Лиска

Ю.Й.Рецебуринський