Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.03.2014 року у справі №826/7573/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року м. Київ К/800/46496/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Мельніченко Вікторії Олександрівни - представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Ардіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці; Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською регіональною митницею було неправомірно відмовлено ТОВ «Ардіс» в прийнятті вантажної митної декларації, в якій позивачем було застосовано перший метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), у зв'язку з чим безпідставно надано картку відмови в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/10214 від 23 квітня 2013 року, а також протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/410185/2 від 23 квітня 2013 р. із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Позивач зазначив, що до митного органу ним були надані всі передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару, а тому відповідач дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправне рішення про визначення митної вартості товарів із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

У зв`язку з цим просив скасувати рішення Київської регіональної митниці від 23 квітня 2013 року за № 100270000/2013/410185/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 квітня 2013 року за № 100270000/2013/10214; повернути ТОВ «Ардіс» з відповідного рахунку Київської регіональної митниці через Головне управління Державної казначейської служби України» суму переплати податку на додану вартість у розмірі 4 895,75 гривень та мита в розмірі 2 225,37 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року у зв`язку із реорганізацією замінено відповідача Київську регіональну митницю на Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

У своїй касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів зазначає на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві у заяві про приєднання до касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів просить задовольнити її в повному обсязі.

Водночас ТОВ «Ардіс» у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання контракту від 17 грудня 2012 року №2013JK-UA-01, укладеного між позивачем (покупець) та фірмою «HANGZHOU JOY KIE SND. AND TRED Co., LTD» (Кітай) (продавець), на адресу позивача від іноземного контрагента надходив товар (частини до велосипедів), який був заявлений в режимі імпорт - 40 товар: Рама 26" Rapid довжина вертикальної труби 432 мм у кількості 1000 шт., 368 мм - 500 шт.; вилка телескопічна передня у кількості 1500 шт.; сідло велосипедне МТВ у кількості 1500 шт; комплект кріплення передньої вилки 22,2*27*30 мм у кількості 1500 компл.; перемикач передній 28,6 мм нижня тяга у кількості 1500 шт., задній СР - 1500 шт.; шатун 42/34/24, 170 мм. Мод 3633 у кількості 1500 компл.; світловідбивачі передній у кількості 1500 шт., задній - 1500 шт., для коліс - 1500 компл.; кронштейн світловідбивача у кількості 3000 шт.; гумова обідна стрічка 26" до велообода у кількості 3000 шт.

З метою розмитнення поставленого товару позивачем було подано до митного оформлення відповідачу електронну митну декларацію та товаросупровідну документацію на товар, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 17 грудня 2012 року №2013JK-UA-01, комерційний інвойс від 26 лютого 2013 року JK2013-1-1; акт про проведення огляду товарів від 22 квітня 2013 року; міжнародна товарно - транспортна накладна від 23 квітня 2013 року №657766; коносамент BILL OF LADING MSCUXH637931 від 22 квітня 2013 року; документ, що підтверджує перевезення товару - рахунок транспортних витрат №IMINP/07199/2013-MSU від 19 квітня 2013 року; платіжне доручення від 22 квітня 2013 року №366, платіжне доручення в іноземній валюті від 10 квітня 2013 року та інші документи.

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 36080,00 доларів США, що підтверджується декларацією митної вартості МД-2 від 22 квітня 2013 року №100270000/2013/245150.

Під час митного оформлення товару Київською регіональною митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписки з бухгалтерської документації.

У зв'язку із ненаданням позивачем на таку пропозицію зазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, Київською регіональною митницею було відмовлено позивачу в митному оформлені товару та оформлено картку відмови від 24 квітня 2013 року за №10270000/2013/1024.

Підставою для відмови було рішення про коригування митної вартості товарів від 23 квітня 2013 року за №100270000/2013/410185/2, яким було скориговано митну вартість товарів.

В обґрунтування зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на те, що використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню, не підтверджені документально, а позивач відмовився від надання додаткових документів.

До такого висновку митний орган дійшов за результатами проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів під час якого було встановлено, що товар був відвантажений раніше ніж проведена оплата за даний вантаж, що суперечить п. 3.2 зовнішньоекономічного договору 2013JK-UA-01 від 17.12.12-31.12.17; наданий рахунок на транспортні витрати №IMINO/07199/2013-MSU від 19 квітня 2013 року не завірено підписом і печаткою підприємства, яке його видало; митна декларація країни відправлення надана з порушенням вимог листа Держмитслужби від 8 жовтня 2010 року №11/2-10.16/11627-ЕП (переклад зроблений не у відповідності до вимог чинного законодавства).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи є неналежними, оскільки мають розбіжності та не базуються на об'єктивних даних, тому спірні рішення та картка відмови є правомірними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції і задовольняючи позов, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що додаткові докази митним органом були витребувані безпідставно та необґрунтовано, а отже за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України (надалі також - Митний кодекс України або МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

За приписами статті 52 вищезазначеного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 53 Митного кодексу України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи (міжнародна товарно - транспортна накладна, рахунок на транспортні витрати, платіжне доручення від 22 квітня 2013 року №366).

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (частина одинадцята статті 264).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами частин другої - п`ятої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Проте, на думку колегії суддів, позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, митниця послалася на те, що товар оплачено після його поставки, що суперечить вимогам договору. Проте, при цьому митниця не зазначає, яким чином такі обставини впливають на митну ціну товару.

На думку колегії суддів сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком суду про те, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжності, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

Як вбачається з матеріалів справи, митним органом у спірному рішенні зазначено, що перший метод не можливо застосувати. Другорядні методи неможливо застосувати, оскільки відсутні дані щодо вартості операцій з ідентичними та подібними товарами, скориговані відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості) (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів), відсутні дані, необхідні для проведення розрахунків (метод визначення митної вартості на основі віднімання та додавання (обчислена вартість) вартості). Тому відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Оцінюючи спірні рішення у сукупності із іншими обставинами справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.

За таких обставин Київський апеляційний адміністративний суд цілком законно і обґрунтовано визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 23 квітня 2013 року за №100270000/2013/410185/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 квітня 2013 року за №100270000/2013/10214.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частин першої, п`ятої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача виключно у зв'язку з порушенням визначеного статтею 57 Митного кодексу України порядку її визначення.

Аналіз положень статей 57, 58 цього Кодексу дає колегії суддів Вищого адміністративного суду України підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита, фактично визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.

Подібна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13 за позовом приватного підприємства «СПС» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора Київського району міста Харкова, про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення суми, яка, відповідно до приписів статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог, які стосуються повернення ТОВ «Ардіс» з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки фактичні обставини справи судом апеляційної інстанції встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати його постанову в частині повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів та відмовити у задоволенні позову в цій частині вимог.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Мельніченко Вікторії Олександрівни задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року в частині повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ардіс» з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 4 895,75 гривень та мита в розмірі 2 225,37 гривень скасувати.

У задоволенні позову в цій частині вимог - відмовити.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис) М.І. Смокович

Судді (підписи)

З оригіналом згідно

В.о. помічника судді М.А. Оксаковська