Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/64500/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області на постанову Свердловського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_4 пред'явила позов, в якому просила суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області (далі - Управління ПФУ) щодо зменшення пенсії з 1 травня 2010 року та відмови призначити її у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", зобов'язати відповідача призначити їй таку пенсію та виплатити недоотриману її частину.

Постановою Свердловського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, позов задоволено частково та зобов'язано Управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії з 12 жовтня 2010 року. Позовні вимоги в частині перерахунку пенсії за період з 1 травня 2010 року по 12 жовтня 2010 року залишено без розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги Управління ПФУ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та ухвалення нового, про відмову в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_4 своїм правом, як сторони в справі, не скористалася та заперечень на касаційну скаргу не подала.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ з лютого місяця 1976 року та отримує пенсію за віком, виходячи із загального стажу роботи - 32 роки 5 місяців 1 день, з яких 9 років 2 місяці 19 днів - за Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1).

З 1 лютого 2004 року, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсію позивачу було перераховано.

Листом від 20 травня 2010 року № 2555/ІІІ-14, у відповідь на заяву позивача від 19 травня 2010 року, відповідач проінформував її про помилковість призначення пенсії за Законом України від 2 вересня 2008 року № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон № 345-VI), оскільки робота хронометражистом, нормувальником, маркшейдером не включається до стажу, який дає право на призначення пенсії за цим Законом.

Зобов'язуючи призначити пенсію, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону № 345-VI на позивача поширюється його дія та вона має передбачений статтею 8 цього Закону стаж роботи.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №345-VI, його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 затверджено Список № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно зі статтею 8 Закону №345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту «а» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень» (далі - підрозділ 1) розділу 1 «Гірничі роботи» (далі - розділ 1) Списку № 1 передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Пунктами «г», «д» підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1 передбачено, що посади хронометражиста, маркшейдера і нормувальника на підземних роботах передбачають зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді).

На підставі системного аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла такого висновку.

До кола працівників, на яких поширюється дія Закону №345-VI та встановлені цим Законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Оскільки посади хронометражиста, маркшейдера і нормувальника відносяться до пунктів «г», «д» підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1, якими передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то дія Закону №345-VI на осіб, які працювали на зазначених роботах не поширюється.

Як встановлено судами, позивач, працюючи підземним хронометражистом, була зайнята на підземних роботах саме повний робочий день лише 4 місяці 14 днів і цього періоду роботи не достатньо для призначення пенсії за Законом №345-VI. За таких обставин, у судів попередніх інстанцій не було підстав для визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання його здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень застосували норми права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що є порушенням норм матеріального права, ухвалені ними рішення підлягають обов'язковому скасуванню. Оскільки ж обставини справи встановлені судами повно і правильно, колегія суддів, в силу повноважень, наданих статтею 229 КАС України, ухвалює нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 2201 КАС України, за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, суд касаційної інстанції ухвалює рішення за наслідком попереднього розгляду справи, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись частиною четвертою статті 2201, статтями 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області задовольнити.

Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

В.В. Малинін

О.Ф. Ситников