Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/26890/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012

у справі № 2а/1770/3754/2011

за позовом Приватного підприємства «Амід-Техсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «Амід-Техсервіс» (надалі - позивач, ПП «Амід-Техсервіс») до Державної податкової інспекції у м. Рівне, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Рівне), задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.03.2011 № 0000782342. В задоволенні вимог щодо визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу позивачеві відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ в м.Рівне з 03.02.2011 по 09.02.2011 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Амід-Техсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Лайкост» за період з 01.10.2007 по 30.10.2010, за результатами якої складено акт від 16.02.2011 № 173/23-100/34847491 про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»). На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02.03.2011 № 0000782342, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 380,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 5 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 476,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

08.08.2011 ДПІ в м. Рівне сформовано податкову вимогу № 643, яку 11.08.2011 надіслано на адресу ПП «Амід-Техсервіс».

09.08.2011 заступником начальника ДПІ в м. Рівне прийнято рішення № 292 про опис майна ПП «Амід-Техсервіс» у податкову заставу.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення позивачем та його контрагентом господарських операцій на підставі укладеного між ними договору засвідчується документально, що підтверджує правильність збільшення ПП «Амід-Техсервіс» розміру податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного періоду. Водночас, суди спростували посилання позивача на неправомірність дій податкового органу при формуванні податкової вимоги та винесенні рішення про опис майна ПП «Амід-Техсервіс» у податкову заставу.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку, виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання усних договорів купівлі-продажу, укладених між ПП «Амід-Техсервіс» та ПП «Лайкост», останнім для позивача було поставлено у червні, вересні 2008 року інформаційно-попереджувальні таблички, про що свідчать видаткові накладні № 184 від 11.06.2008, № 356.1 від 01.09.2008, № 376 від 10.09.2008, податкові накладні № 184 від 11.06.2008, № 356.1 від 10.09.2008, № 376 від 10.09.2008. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується рахунками № 184 від 11.06.2008, № 317 від 01.09.2008, № 321 від 10.09.2008 та платіжними дорученнями. Крім того, матеріалами справи підтверджено відсутність у позивача кредиторської або дебіторської заборгованості по розрахунках з ПП «Лайкост». В подальшому, придбані у ПП «Лайкост» товарно-матеріальні цінності реалізовано ПП «Амід-Техсервіс» Львівській філії ВАТ «Укртелеком» та ДП «Рівненський цех електрозв'язку».

Наведене засвідчує наявність у позивача законних підстав для збільшення розміру податкового кредиту на суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного у ПП «Лайкост» товару.

Спростовуючи посилання відповідача на обов'язковість складання товарно-транспортних накладних, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необхідним звернути увагу на те, що наявність чи відсутність таких документів, враховуючи факт оприбуткування покупцем товару та наявність інших первинних документів щодо господарських операцій, не може бути свідченням безтоварності таких операцій, оскільки вказує лише на дотримання чи порушення суб'єктом господарювання правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з додержанням вимог податкового законодавства.

Оскільки посилання податкового органу на безтоварність господарських операцій між ПП «Амід-Техсервіс» та ПП «Лайкост» не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2011 № 0000782342 є законними та обґрунтованими.

Водночас, переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову та вважає, що судові рішення підлягають скасуванню в частині із прийняттям нової постанови, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Водночас, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, оскільки підставою для прийняття податкової вимоги від 08.08.2011 № 643 та рішення про опис майна у податкову заставу від 09.08.2011 № 292 була несплата податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2011 № 0000782342, яке оскаржено в судовому порядку, колегія суддів Вищого адміністративного суду України визначає, що сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість є неузгодженою до набрання законної сили судовим рішенням. З огляду на відсутність податкового боргу дії контролюючого органу щодо прийняття податкової вимоги та спірного рішення про опис майна позивача у податкову заставу є протиправними.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позову не ґрунтуються на приписах законодавства та підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а/1770/3754/2011 скасувати у частині відмови у задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівне з формування та направлення податкової вимоги від 08.08.2011 № 643; скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівне від 08.08.2011 № 643; визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 09.08.2011 № 292 про опис майна в податкову заставу.

В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а/1770/3754/2011 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева Н.Г. Пилипчук