Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/50910/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача - Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги згідно вимог п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз. 2 п. 2 ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.09.2008 року «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити вищезазначену одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що на позивача розповсюджуються вимоги статі 1, п. 2 ст. 3 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», абз. 2 п. 2 постанови КМ України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів призваних на навчальні або перевірочні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що стаття 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції після 01.01.2007 року) та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», щодо виплати одноразової грошової компенсації не поширюється на позивача.

Касаційний розгляд проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту другого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України і був звільнений із Збройних Сил України 31.07.2005 року за станом здоров'я.

У зв'язку з прийняттям участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби 30.11.2005 року йому було встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 10).

31.07.2005 року позивач в повному обсязі одержав страхову суму по державному обов'язковому особистому страхуванню за втрату працездатності у розмірі 4250 грн. (а.с. 13), що було передбачено ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМ України «Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум» від 19.08.1992 року № 488 (далі - Постанова № 488)

З 07.10.2008 року встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11)

В грудні 2008 Позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з проханням виплатити разову грошову допомогу (а.с. 17).

В грудні 2008 року отримав відповідь, що для обчислення страхової виплати позивачу може бути застосована ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-44655/09/2070 від 19.05.2010 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 та зобов'язано Харківській обласний військовий комісаріат вчинити дії щодо направлення висновку Міністерству оборони України щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.09.2008 року «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб» (а.с. 19-21).

Згідно витягу із протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України від 25 грудня 2010 року позивачу повідомлено, що комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова № 488 не передбачала виплату такої допомоги (а.с. 23).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V (набрав чинності з 1 січня 2007 року) були внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнено частиною 2

Нововведеною нормою передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З наведеного слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у осіб, інвалідність яких настала після набрання чинності змін до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто з 1 січня 2007 року.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

За змістом цього положення, зазначена в ньому обставина часу - після 1 січня 2007 року - стосується періоду настання названих страхових випадків (загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) чи інвалідність військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори; інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб), з чим пов'язується виплата одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку із інвалідністю, що настала після 1 січня 2007 року.

З огляду на те, що інвалідність позивача настала 30.11.2005 року у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності, а положення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V) та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499 поширювали свою дію на коло осіб, яким встановлено інвалідність з 1 січня 2007 року, то колегія суддів приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до приписів вказаних нормативно-правових актів в такій редакції, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

При цьому, пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року завершено виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 284.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що після звільнення позивачем в повному обсязі отримано страхову суму по державному обов'язковому особистому страхуванню за втрату працездатності, а тому підстави для отримання одноразової грошової допомоги внаслідок зміни групи інвалідності більше ніж через два роки після встановлення такої, у випадку позивача, відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 222, 223, 232, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі № 2-а-4637/2011 скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска