Постанова ВАСУ від 17.09.2014 року

Друк

Пошук

544

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року м. Київ К/9991/20473/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Войтенка І.О.,

представника відповідача Диби Ю.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва та Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі №2а-8040/10/2670 за позовом Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позовні вимоги Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 №0005341703/0 (від 21.04.2010 №0005341703/2). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва 04.04.2011 та Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» 12.04.2011 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 03.06.2011 та від 13.04.2011 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 1, 3, 4 статті 15, статей 21, 24, 37 Митного кодексу України, частини першої статті 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», пункту 1 статті 9, статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», підпунктів 3.3, 3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного Банку України від 24.03.1999 №136, вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» від 21.05.2009 №502.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» - задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», а саме: не сплачено суму податку у розмірі 2310,00грн.; статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: порушення строків імпортних операцій по контрактам: від 20.12.2007 №2-LUB, укладеним з фірмою «Трайеско», Канада та від 20.12.2007 №3-LUB, укладеним з фірмою «Nippon Rubber Industry Co., Ltd», Таїланд; порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині не декларування заборгованості по контракту від 20.12.2007 №2-LUB.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено акт від 18.11.2009 №353/22-03/26333816 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 №0005341703/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 3635,00грн.; податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 №0007781705/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з врахуванням штрафних санкцій на суму 15506,00грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 №0004952202/0, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 56330,00грн. за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 №0004962202/0, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00грн. за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва частково задоволено первинну скаргу Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 №0007781705/0, в решті - рішення залишені без змін, у з в'язку з чим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2010 №0004952202/1 та від 23.02.2010 №0004962202/1.

За результатами оскарження зазначеного рішення відповідача Державна податкова адміністрація у місті Києві рішенням від 14.04.2010 №2018/10/25-114 залишила скаргу без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 №0005341703/2, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 23.04.2010 №0004952202/2 та від 23.04.2010 №0004962202/2.

За результатами оскарження зазначеного рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві рішенням Державної податкової адміністрації України від 06.05.2010 №4369/6/25-0415 скаргу позивача залишено без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.05.2010 №0004952202/3 та від 13.05.2010 №0004962202/3.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 30.11.2009 №0005341703/0, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд; юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податок з власників транспортних засобів сплачено позивачем 26.09.2008 в сумі 2310,00грн. на рахунок: 34210382700007 (податок з власників транспортних засобів з фізичних осіб). Вказана помилка була виявлена позивачем самостійно та 16.11.2009 позивач надіслав до податкового органу листа з проханням зарахувати сплачену суму на рахунок: 34211381700007 (податок з власників транспортних засобів з юридичних осіб).

Відповідно до пункту 5.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276, у разі виявлення у зазначеному реєстрі помилкових записів або розрахункових документів, що надійшли від суб'єктів господарювання, які не віднесено до реєстру платників відповідного податку, ці дані в день отримання електронного реєстру розрахункових документів обліковуються в окремому особовому рахунку за спеціальним кодом «умовний платник» та в реєстрі надходжень і повернень. Зазначені суми надходжень підлягають уточненню й обліку у відповідних особових рахунках платників у термін не пізніше ніж 10 робочих днів від дня одержання електронного реєстру розрахункових документів від органу Державного казначейства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не отримував повідомлень щодо помилкової сплати податку з власників транспортних засобів на рахунок, призначений для обліку сплати податку фізичними особами.

В той же час, позивач в повному обсязі виконав обов'язок та сплатив податок з власників транспортних засобів до місцевого бюджету помилково зазначивши інший рахунок, проте самостійно визнав та виправив зазначений недолік. кошти які поступили на рахунок 34210382700007 (податок з власників транспортних засобів з фізичних осіб) були сплачені в належному обсязі та без застережень зараховані до бюджету.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо фактичної сплати податку та принцип дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 30.11.2009 №0005341703/0 (від 21.04.2010 №0005341703/2) є правильним.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 №0004952202/0, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання укладеного імпортного контракту від 20.12.2007 №2-LUB з фірмою «Трайеско», (Канада) позивач здійснив перерахування валютних коштів - 50% передоплату 28.12.2007 в сумі 56000 доларів США (законодавчо встановлений термін надходження імпортного товару - 25.06.2008).

Згідно контракту від 20.12.2007 №3-LUB укладеними з фірмою нерезидентом «Thai Nippon Rubber Industry Co., Ltd», Таїланд позивач здійснив перерахування валютних коштів - 50% передоплату 14.01.2008 в сумі 29925 доларів США (законодавчо встановлений термін надходження імпортного товару - 12.07.2008).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин першої та другої статті 43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно з частиною п'ятою статті 43 Митного Кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці, неможливе без фактичного перетину ним митного кордону України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, перетин товаром митного кордону України, який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з пропуском товарів через митний кордон України, який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України, і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2 та 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не момент оформлення ВМД.

Судами першої інстанції встановлено що товар за контрактом від 20.12.2007 №2-LUB надійшов на митну територію України відповідно до CMR від 12.06.2008 №80 та поставлений під митний контроль Південною митницею 12.06.2008, Київською регіональною митницею 13.06.2008, а товар за контрактом від 20.12.2007 №3-LUB надійшов на митну територію України відповідно до CMR від 01.06.2008 №24927 та поставлений під митний контроль Південною митницею 01.06.2008, Київською регіональною митницею 03.06.2008.

Таким чином, поставки на користь позивача в рамках імпортних операцій були здійснені в межах 180 календарних днів з моменту здійснення авансових платежів, а рішення від 30.11.2009 №0004952202/0 (від 23.02.2010 №0004952202/1, від 23.04.2010 №0004952202/2, від 13.05.2010 №0004952202/3), яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 56330,00грн. за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є протиправним.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 №0004962202/0, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про скасування рішення від 23.04.2010 №0004962202/2 суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не задекларовано валютні цінності, що знаходяться за межами митної території України, у розмірі 56000 доларів США, що перераховані нерезиденту по контракту від 20.12.2007 №2-LUB, по якому не поставлено товар в законодавчо встановлені строки, станом на 01.07.2008.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що товар за контрактом від 20.12.2007 №2-LUB надійшов на митну територію України відповідно до CMR від 12.06.2008 №80 та поставлений під митний контроль Південною митницею 12.06.2008.

Таким чином, враховуючи, що моментом поставки товару за імпортною операцією є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не момент оформлення ВМД, то станом на 12.06.2008 товар був поставлений, а грошові кошти у розмірі 56000 доларів США не підлягали декларуванню.

Окрім того, пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Тобто, відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» органи державної податкової служби не наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, відповідні санкції застосовуються Національним банком України.

За таких обставин, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 №0004962202/0 (від 23.02.2010 №0004962202/1, від 23.04.2010 №0004962202/2, від 13.05.2010 №0004962202/3) є протиправним.

Враховуючи викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 підлягають скасуванню скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі №2а-8040/10/2670 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 №0004952202/0 (від 23.02.2010 №0004952202/1, від 23.04.2010 №0004952202/2, від 13.05.2010 №0004952202/3) та від 30.11.2009 №0004962202/0 (від 23.02.2010 №0004962202/1, від 23.04.2010 №0004962202/2, від 13.05.2010 №0004962202/3).

В решті позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі №2а-8040/10/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв

Популярні новини