Постанова ВАСУ від 17.06.2015 року

Друк

Пошук

506

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/16743/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Київської регіональної митниці та товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вельвет" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вельвет" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання нечинними та скасування рішень,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Вельвет" звернулося до суду з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, в якому просив визнати нечинними та скасувати рішення митного органу про визначення коду товару №КТ-100-1898-10 від 03 серпня 2010 року і про визначення митної вартості товарів №100000006/2010/014427/1 від 10 серпня 2010 року; стягнути з митного органу на користь позивача 87093, 20 грн. митних платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення коду товару №КТ-100-1898-10 від 03 серпня 2010 року. Стягнуто з держбюджету на користь позивача 47 135, 84 грн. надмірно сплаченого акцизного збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись та порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Не погодився також з рішеннями судів попередніх інстанцій митний орган, та вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, в 01 червня 2010 року позивачем на підставі Контракту №1 від 19 лютого 2008 року та Додатку № 9 від 01 червня 2010 року було придбано у компанії «Далтон Купер» (США) легковий автомобіль марки Volkswagen Toureg, номер кузова НОМЕР_1, 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 2 967 см. куб.

29 липня 2010 року до відділу митного оформлення «Центральний» Київської регіональної митниці позивачем через TOB «Брокерська компанія «Пріоритет», яка діяла в інтересах позивача на підставі Договору про надання послуг № 37/01-2009 від 26 січня 2009 року, було подано вантажно-митну декларацію (МД-2) за № 100000016/2010/625554 від 29 липня 2010 pоку, товаросупровідні документи з метою оформлення у вільний обіг вказаного автомобіля. В графі 33 «Код товару» зазначено 8703331900.

Відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) за даною категорією класифікуються автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 2 500 куб. см. нові.

Згідно поданої позивачем вантажно-митною декларації № 100000016/2010/625554 від 29 липня 2010 року вартість автомобіля було визначено у розмірі 275 393,75 грн. (34 890,00 дол. США х 7,8932), відповідно вартість митних платежі становила 27 539,38 грн. мита (10% митної вартості товару), 30 426, 13 грн. акцизного збору (1 євро/см. куб.) та 66 671, 85 грн. податку на додану вартість (20% митної вартості товару).

Під час проведення процедури митного оформлення товару митним органом було направлено запит до Відділу контролю митної вартості та класифікації товарів щодо визначення коду автомобіля згідно УКТ ЗЕД.

03 серпня 2010 року Відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці було прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-100-1898-10, відповідно до якого автомобіль було класифіковано за кодом УКТЗЕД 8703339010 як такий, що використовувався не більше 5 років. Ставка акцизного збору за умови класифікації автомобілю за вказаним кодом становила 2,5 євро/см. куб.

Крім того, 10 серпня 2010 року Відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №100000006/2010/014427/1, яким було скориговано митну вартість Автомобіля з 34 890,00 доларів США до 46 988,00 доларів США.

11 серпня 2010 року позивачем було подано вантажну митну декларацію (МД-2) за №100000016/2010/626971, в якій на підставі вказаних вище рішень було визначено вартість Автомобіля у розмірі 370 735, 32 грн. (46 988, 00 дол. США х 7,89).

Як вбачається вантажної митної декларації, в графі 47 позивачем було зазначено суму ввізного мита в розмірі 37 073, 53 грн., акцизний збір у розмірі 77 561, 96 грн. та суму податку на додану вартість в розмірі 97 074,16 грн.

Зазначені у вантажно-митній декларації за №100000016/2010/626971 від 11 серпня 2010 року суми митних платежів були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується відміткою митного органу «Сплачено» на вантажній митній декларації.

Крім того, 26 серпня 2010 року начальником Київської регіональною митниці було винесено постанову у справі про порушення митних правил № 502/10000/10, відповідно до якої директора TOB «Грін Вельвет» ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 335 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000, 00 грн.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року у справі №2-а-679-1/10 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 до Київської регіональної митниці та скасовано вищевказану постанову у справі про порушення митних правил № 502/10000/10 від 26 серпня 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці, відтак постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року набрала законної сили.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України» від 31 травня 2007 року, яким затверджений митний тариф України відповідно до класифікації товарів зовнішньо економічної діяльності, в пункті 1 додаткових приміток до групи 87 вказано, що моторними транспортними засобами, що використовувалися, вважаються такі, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, у тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Питання класифікації транспортних засобів товарної позиції 8701 як таких, що були у користуванні, наведено у Законі України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13 вересня 2001 року № 2681-III (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення).

Згідно до ст. 5 Закону транспортними засобами за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 УКТ ЗЕД, що були у користуванні, слід вважати такі, на які були або є реєстраційні документи видані уповноваженими державними органами, в тому числі й іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (додаток до Закону України «Про Митний тариф України» від 05 червня 2001 року № 2371-ІП) до текстового опису товарних угруповань, де класифікуються транспортні засоби «нові», наведено пояснення, що «новими транспортними засобами вважаються такі, що не мають актів державної реєстрації уповноважених органів, які дають право на їх експлуатацію».

Таким чином, під новими транспортними засобами, у контексті товарної номенклатури, вважаються такі транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами не видавалися акти реєстрації, що дають право експлуатації цих транспортних засобів.

Аналогічні роз'яснення містяться також у Листі Державної митної служби України «Про надання роз'яснень» № 11/5-09-18512-ЕП від 30 грудня 2003 pоку, де зазначено, що під новими транспортними засобами, вважаються такі транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами не видавалися акти реєстрації, що дають право експлуатації цих транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення автомобіля, позивачем було надано митному органу серед інших документів Certificate of title for a vehicle, яке згідно перекладу здійсненого перекладачем ОСОБА_5, справжність підпису якої посвідчено нотаріально, є свідоцтвом про право власності на транспортний засіб.

Відповідно до законодавства США Свідоцтво про право власності на транспортний засіб (Certificate of title for a vehicle) є документом, який дозволяє розпоряджатися транспортним засобом та вивозити його за межі країни, що підтверджено також Листом Міністерства закордонних справ України «Щодо митного оформлення транспортних засобів, ввезених із Молдови та США»№ 71.ВАВ-14-570/6771-05 від 13 січня 2006 року.

Відповідно до законодавства США свідоцтво про право власності є документом, який дозволяє не тільки розпоряджатися транспортним засобом за власним розсудом, але й вивозити його за межі країни.

Разом з тим, свідоцтво про право власності на транспортний засіб (Certificate of title for a vehicle) не дозволяє експлуатувати транспортний засіб на території США (тобто, не дозволяє його використовувати на автошляхах), а засвідчує лише право власності на автомобіль.

За законодавством США для експлуатації транспортного засобу необхідно пройти процедуру реєстрації транспортного засобу та отримати номерні знаки на автомобіль.

Відповідно до Листа Посольства України у США від 31 травня 2007 року № 6147/51-300-1484 - у разі реєстрації транспортного засобу відповідний відділ Департаменту з питань транспорту (Department of motor vehicles) за місцем проживання власника здійснює реєстрацію автомобіля з подальшою видачею реєстраційної картки (в залежності від штату видачі - Motor vehicle registration, Vehicle registration, Registration card), в якій в обов'язковому порядку вказується термін реєстрації транспортного засобу.

Крім того, листом від 12 серпня 2010 року компанія-продавець автомобіля компанія «Дальтон Купер»(США) засвідчила, що компанія «Дальтон Купер» є першим та єдиним власником томобіля, що номерні знаки на Автомобіль не видавались.

Факт відсутності реєстрації автомобіля підтверджується Довідкою про відсутність відомостей, виданою Департаментом з питань транспорту штату Нью-Йорк від 11 серпня 2010 року (дійсність якої підтверджено апостилем, вчиненим відповідно до Гаазької Конвенції 1961 року, що скасовує вимоги по легалізації закордонних публічних документів).

Вказаною довідкою також підтверджено, що на автомобіль не видавались реєстраційні номерні знаки.

На судовий запит до Посольства України у Сполучених Штатах Америки було отримано відповідь від Міністерства закордонних справ України від 23 травня 2011 року № 71/АЄ/16-500-55477 з якої вбачається, що відповідно до вимог законодавства штату Вірджинія на вказаний автомобіль було видано тимчасові реєстраційні документи, що дозволяють його експлуатацію автошляхами США протягом 30 днів. При цьому зазначений транспортний засіб не був зареєстрований у штаті Нью-Йорк, а був вивезений за межі США.

В Акті про проведення митного огляду товарів № 202 від 29 липня 2010 року також зазначено, що автомобіль є новим.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що посилання Київської регіональної митниці на те, що свідоцтво про право власності під назвою of title for a vehicle» є підтвердженням використання автомобіля раніше не може бути взято до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту даного документа, в ньому відсутні відомості щодо видачі номерних знаків на цей транспортний засіб.

Крім того, п. 1.1 Наказу Державної митної служби України від 11 липня 2008 року №748 «Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 31 січня 2004 року № 68» за відсутності змін в УКТЗЕД, доповнено Примітки та положення до 87 групи розділу XVII, зокрема - у групі 87 нові транспортні засоби, на які видані тимчасові реєстраційні документи уповноваженими державними органами влади, у тому числі іноземними, на термін, необхідний для здійснення транспортування транспортного засобу самоходом від країни-експортера до місця призначення в Україні, не вважаються такими, що були у використанні.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається наявності видачі уповноваженим органом на ввезений позивачем транспортний засіб документу, який дозволяв би його експлуатацію (використання) на постійній основі у тому числі на території іншої держави, в даному випадку США.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що при розмитнені автомобіль Volkswagen Toureg, номер кузова НОМЕР_1, повинен був класифікуватись за кодом 8703331900 УКТЗЕД як новий, оскільки на нього хоч і видавались реєстраційні документи іншої держави, однак такі були видані не на постійній основи, а лише для здійснення транспортування та вивезення його за межі країни. Номерні знаки на цей транспортний засіб не видаватись, реєстрацію для використання на автошляхах США зазначений транспортний засіб не проходив.

Таким чином, вказаний автомобіль не є таким, що находився у використанні, а є новим.

Виходячи з викладеного суд вважає позовні вимоги в частині вимоги про скасування рішення відповідача про визначення коду товару № KT-100-1898-10 від 03 серпня 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару № 1000000062010/014427/1 від 10 серпня 2010 року, слід зазначити про таке.

Відповідно до ст. 259 МК України - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно до ст. 265 МК України - митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої дія цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 МК України - декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Частинами 2-3 зазначеної статті визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 266, статтею 267 Митного кодексу України, не міг бути застосований, оскільки у посадової особи відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару у розмірі 34 890, 00 доларів США у зв'язку з тим, що заявлена митна вартість товару значно занижена відповідно до цінової бази ЄАІС ДМСУ.

Невідповідність заявленої позивачем митної вартості даним цінової інформації при визначенні митної вартості ЄАІС ДМСУ стало підставою витребування Київською регіональною митницею додаткових документів на підтвердження визначеної позивачем митної вартості товару.

При цьому, усіх витребуваних доказів для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач не надав.

Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» - для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було запропоновано митним органом для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третіми особам; прайс-лист фірми виробника товару, калькуляцію, відповідну бухгалтерську документацію, декларація країни відправника, висновок експертної організації, що підтверджується відміткою на вантажній митній декларації, про що ним 09 серпня 2010 року зроблено запис на декларації митної вартості, наданої до митного оформлення.

Проте, 10 серпня 2010 року від подання додаткових документів декларант відмовився, про що ним зроблено відповідний запис на декларації митної вартості.

Відповідно до п. 14 Постанови № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» - якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Враховуючи, що митний орган мав обґрунтовані сумніви щодо визначення декларантом митної вартості товару, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обгрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність винесення митним органом рішення про визначення митної вартості товарів №1000000062010/014427/1 від 10 серпня 2010 року на підставі наявних відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 МК України.

Частиною 5 ст. 266 МК України передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 МК України - при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до вимог статті 268 Митного кодексу України не був застосований, так як у ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби України була відсутня інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів заводу-виробника.

Згідно з ч. ч. 1 -3 ст. 269 МК України - у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.

Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то використання даного методу згідно зі ст. 269 МК України було неможливим.

З огляду на відсутність товарів, які б відповідали вимогам, що ставляться ч. 2 ст. 268, ч. 3 ст 269 МК України до ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, а також враховуючи ненадання позивачем документів на підтвердження обставин, передбачених ст. ст. 271, 272 МК України, суд приходить до висновку про відсутність у Київської регіональної митниці можливості визначити митну вартість товару (автомобіля Volkswagen Toureg, країна-експортер - США) за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість).

Таким чином, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст. ст. 267-269, 271, 272 МК України, митна вартість товару автомобіля була правомірно встановлена Київською регіональною митницею з використанням резервного методу визначення митної вартості, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 266 МК України.

Суд зазначає, що заниження позивачем митної вартості автомобіля підтверджується також документами, які надійшли на запит суду від Посольства України у США через МЗС України (лист від 15 березня 2011 року № 71/АЄ/16-500-26801).

Зокрема, у заяві на свідоцтво про право власності та реєстрацію (Application for Certificate of title for a vehicle), яка подавалась продавцем автомобіля - компанію «Дальтон Купер» з метою отримання Свідоцтва про право власності на транспортний засіб (Certificate of title for a vehicle), вартість Автомобіля була вказана у розмірі 44 833, 00 доларів США.

Така ж сама вартість автомобіля було вказано у Замовленні покупця (Buyers order), яке оформлювалось компанію «Дальтон Купер» 27 травня 2010 року при придбанні автомобіля.

За таких обставин, визначення позивачем митної вартості автомобіля у розмірі 34 890,00 дол. США не може бути визнано судом обгрунтованим та суперечить матеріалам справи.

Що стосується висновків судів про повернення з бюджету надмірно сплаченого позивачем акцизного збору у розмірі 47 135, 84 грн., колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, який був чинний на момент звернення позивача до суду, відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем дотримано не було, а відтак позовні вимоги в цій частині є передчасними.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційні скарги Київської регіональної митниці та товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вельвет" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року змінити в частині, скасувавши в частині задоволення позову щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 47 135, 84 грн. надмірно сплаченого акцизного збору.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді:

Популярні новини