Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/41842/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Просив суд зобов'язати відповідача зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників період його роботи з 04.01.1998 та призначити пенсію з 08.04.2010 з урахуванням такого стажу.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2012 року позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові від 16.07.2010 №2770/05 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-ХП) визначено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року №41 (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судами встановлено та підтверджено дослідженими матеріалами справи, що в період до 19.12.2003 на підприємстві, де працював позивач дійсно не проводилася атестація його робочого місця.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові зарахувати період роботи позивача з 04.01.1998 до пільгового стажу роботи є обґрунтованою і відповідає вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, третя особа - приватне виробниче підприємство "Гірник - 95" про перерахунок пенсії.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2012 року - скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про зобов"язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній

З оригіналом згідно