Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/57093/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Винокурова К.С.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України здійснити нарахування одноразової грошової допомоги за останньою посадою згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» у розмірі чотирирічного грошового забезпечення інвалідам II групи; зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області здійснити виплату йому одноразової грошової допомоги за останньою посадою згідно ч.6 ст.23 закону України «Про міліцію» у розмірі чотирирічного грошового забезпечення інвалідам II групи.

Заявою від 30 листопада 2012 року позивач уточнив та збільшив позовні вимоги й просив визнати неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги за останньою посадою згідно ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі чотирирічного грошового забезпечення інвалідам II групи й зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області здійснити нарахування і виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу за останньою посадою згідно ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі чотирирічного грошового забезпечення інвалідам II групи.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й прийняти нове рішення, яким задовольнити свої позовні вимоги.

Третя особа в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 02.09.1983 р. по 15.05.1989 р. проходив службу в Управлінні внутрішніх справ Тернопільського облвиконкому та під час проходження служби позивач виконував службові обов'язки, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується довідкою від 14 травня 2009 року вих. № 6/742, виданою Управлінням інформаційних технологій УМВС України в Тернопільській області.

З 2011 р. позивачу встановлено II групу інвалідності та вказано, що його захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчать експертний висновок Львівської регіональної міжвідомчої експертної №13298 від 20 жовтня 2011 року та виписка із акту та огляду МСЕК №0036646 від 18 листопада 2011 року.

Таким чином, на думку позивача, він має право на отримання одноразової грошової допомоги за останньою посадою згідно ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі чотирирічного грошового забезпечення як інвалід II групи.

Листом від 24 вересня 2012 року за № 3/675 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області повідомило позивача про те, що підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення і (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах визначених Кабінетом Міністрів України ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно із п. 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, одноразова грошова допомога виплачується у разі, якщо інвалідність настала в період проходження служби або не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення такого строку, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньо участю в охороні громадського порядку та боротьбою із злочинністю, у розмірі: чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам 2 групи.

Виконанням службових обов'язків, пов'язаним з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, відповідно до п. 2 вказаного Порядку є участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства й беручи до уваги, що позивач є інвалідом II групи з 11 листопада 2011 року та його хвороба пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги відповідно до положень ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707, є неправомірними.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України частково скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює в скасованій частині нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги за останньою посадою згідно із ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі чотирирічного грошового забезпечення інвалідам II групи.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області здійснити нарахування і виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу за останньою посадою згідно ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі чотирирічного грошового забезпечення інвалідам II групи.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Винокуров К.С.

Кочан В.М.