Постанова ВАСУ від 17.03.2015 року

Друк

Пошук

338

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/9991/47112/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України та представника Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати,

встановила:

У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру та виплату заробітної плати з жовтня 2005 року по березень 2011 року у розмірі 172438,35 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року, позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області щодо не приведення посадового окладу ОСОБА_2 з 01.10.2005 у відповідність до вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів»та не виплаті їй у зв'язку з цим належного розміру заробітної плати. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України (з рахунків Державного казначейства України) заборгованість по заробітної плати у сумі 172438,35 грн.

Кабінет Міністрів України та представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з 22 вересня 2005 року призначена на посаду судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Протягом вересня-листопада 2005 року ОСОБА_2 отримувала заробітну плату виходячи з посадового окладу 430 гривень, в грудні 2005 виходячи з посадового окладу 645 гривень.

Посадові оклади позивача з 01 січня 2006 року були встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року №865 та прив'язані до розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, після 01 січня 2006 року нарахування посадового окладу позивача здійснювалось з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року №1243, якою визначено, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плахи перерахунок не проводиться.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивач мала право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України "Про статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Водночас, визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, при наявності постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та від 31 грудня 2005 року № 1310, які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу у період з 03 грудня 2007 року (дата набрання постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року законної сили) до 01 січня 2012 року (дата втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну) здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.

В подальшому постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 01 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Водночас, аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року).

Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, яке ухвалено відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт може бути визнаний адміністративним судом незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, між тим втрачає чинність він лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду про визнання такого нормативно-правового акту нечинним.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Таким чином вказані положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, тому підлягали виконанню.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України (з рахунків Державного казначейства України) заборгованості по заробітної платі за період з січня 2006 року по березень 2011 року

Разом з тим, 30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України, в межах своїх повноважень, прийняв постанову №513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та постанову №514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України", якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України "Про статус суддів". Лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України свою бездіяльність із зазначеного питання припинив прийняттям постанови №865 "Про оплату праці суддів", затвердивши схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Проте, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини другої статті 44 Закону України "Про статус суддів" і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01 червня 2005 року, оскільки надав постанові "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року №865 чинності з 01 січня 2006 року (пункт 5 постанови).

Внаслідок цього, з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів".

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині щодо нарахування та виплатити позивачу недосплаченого щомісячного грошового забезпечення за період з жовтня по грудень 2005 року, оскільки за вказаний період ОСОБА_2 отримувала ці виплати у меншому розмірі, ніж це було передбачено Законом України "Про статус суддів".

З огляду на викладене та враховуючи, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційні скарги Кабінету Міністрів України та представника Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року - скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати змінити. Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України щодо невиплати щомісячного грошового забезпечення за жовтень-грудень 2005 року.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Лузан Людмили Вікторівни заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за жовтень-грудень 2005 року. В решті позовні вимоги залишити без задоволення».

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

В.В. Швець

Популярні новини