Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/3021/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010

у справі № 2-а-26489/08

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.02.2008 № 0000171701/0, № 0000181701/0, від 28.02.2008 № 0000171701/1, № 0000181701/1, від 13.05.2008 № 0000171701/2, № 0000181701/2, № 1038921701/2 та від 13.08.208 № 0000171701/3, № 0000181701/3, № 1038921701/3.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, в задоволенні позову відмовлено.

Фізична-особа підприємець ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на додану вартість, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 31.01.2008 № 22/17-1/НОМЕР_1, про порушення позивачем вимог п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV та ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, п.п. 2.3.1 п. 2.3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п. 7.8 ст. 7, п. 9.4, п. 9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення позивачем наведених норм законодавства податковим органом пов'язується з тим, що позивач перевищив граничний обсяг виручки, визначений в ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727, який дозволяв йому перебувати на спрощеній системі оподаткування. При цьому до обсягу такої виручки податковий орган зараховує отримані кошти на закупівлю молока в населення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 була платником єдиного податку та здійснювала діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, здійснювала закупівлю молока коров'ячого в населення згідно з договором доручення від 21.07.2004 № 302, укладеним нею з ВАТ «Галактон», за яким вона (повірена) взяла на себе зобов'язання організувати збирання молока коров'ячого від імені та за рахунок довірителя (ВАТ «Галактон»), а останнє - виплати винагороду в розмірі 5,0 коп. за 1 кг зібраного молока.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сума коштів, яка надійшла від довірителя на розрахунковий рахунок позивачки (повіреної) за збір молока у повному обсязі має зараховуватися до складу виручки.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що такі грошові кошти не є виручкою від реалізації продукції в розумінні положень Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727.

Обсяг виручки підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди. Операції з передачі позивачкою коштів довірителя продавцям молока (населенню) та отримання від них товару (молока) не є операціями з реалізацією позивачем товару, в наслідок яких отримується виручка.

Сума винагороди в періоді, що перевірявся, не перевищила визначеного зазначеним Указом граничного розміру виручки. Враховуючи наведене, оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, такі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області:

від 07.02.2008 № 0000171701/0, від 28.02.2008 № 0000171701/1, від 13.05.2008 № 0000171701/2, від 13.08.2008 № 0000171701/3 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 9059,10 грн.;

від 07.02.2008 № 0000181701/0, від 28.02.2008 № 0000181701/1, від 13.05.2008 № 0000181701/2, від 13.08.2008 № 0000181701/3 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 211861,90 грн., в т.ч. 150177 грн. основного платежу та 61684,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 13.05.2008 № 1038921701/2, від 13.08.2008 № 1038921701/3 про визначення податкового зобов'язання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 1020 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун