Постанова ВАСУ від 16.12.2014 року

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/40200/11 , К/9991/37819/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» та Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року

у справі № 2а-13521/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» (далі - ТОВ «Кронос»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000102304/0 від 21 квітня 2010 року та № 0000112304/0 від 21 квітня 2010 року, № 0000102304/1 від 19 травня 2010 року та № 0000112304/1 від 19 травня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000112304/0 від 21 квітня 2010 року та № 0000112304/1 від 19 травня 2010 року в частині визначення ТОВ «Кронос» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 794,20 грн. за основним платежем та 238,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій ТОВ «Кронос» касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії.

ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим у поданій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а касаційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Кронос» з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх періодів у листопаді та грудні 2009 року, за результатами якої складено акт № 562/23/31395365 від 09 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102304/0 від 21 квітня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 311 091,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000112304/0 від 21 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 387,80 грн. (22 606,00 грн. - основний платіж, 6 781,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000102304/1 від 19 травня 2010 року та № 0000112304/1 від 19 травня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кронос» підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за авансовими платежами, здійсненими на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Доншахтоспецстрой» в рахунок оплати будівельно-монтажних робіт.

При цьому, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагента позивача дозволу на проведення будівельних робіт.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано відхилили вказані доводи відповідача, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В свою чергу, питання наявності у ТОВ «Доншахтоспецстрой» необхідних дозвільних документів для виконання будівельних робіт не входить до предмета доказування в даній справі, оскільки недотримання суб'єктами господарювання вимог, встановлених, зокрема, Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 273 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), під час провадження господарської діяльності є підставою для застосування до таких суб'єктів передбаченої відповідним законодавством відповідальності, однак не має безпосереднього впливу на податковий облік платника-покупця робіт.

В наведені ситуації судами з'ясовано, що з метою спорудження готельного комплексу позивачем укладено з ТОВ «Доншахтоспецстрой» договір генерального підряду від 29 жовтня 2009 року, на виконання умов якого ТОВ «Кронос» здійснено на адресу контрагента авансові платежі та отримано від останнього податкові накладні. Судами попередніх інстанцій встановлено та відповідачем не заперечується, що понесені ТОВ «Кронос» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а спірні роботи (з інженерного захисту територій будівництва) на час розгляду справи в судових інстанціях фактично виконано.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визнали протиправними та скасували податкові повідомлення-рішення № 0000112304/0 від 21 квітня 2010 року та № 0000112304/1 від 19 травня 2010 року в частині визначення ТОВ «Кронос» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 794,20 грн. за основним платежем та 238,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В той же час, не можна визнати обґрунтованими доводи судів про відсутність у товариства правових підстав для заявлення до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених при здійсненні авансових платежів на адресу контрагента та, як наслідок, про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Судові інстанції помилково поставили в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичного виконання підрядних робіт, оскільки за правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, наведене законодавче положення пов'язує виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення «першої події», якою може виступати і факт перерахування авансу контрагенту за майбутнє виконання робіт, а не безпосередньо з виконанням таких робіт, як зазначили суди.

В свою чергу, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» задовольнити частково, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року змінити в частині відмови в задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000102304/0 від 21 квітня 2010 року та № 0000102304/1 від 19 травня 2010 року, № 0000112304/0 від 21 квітня 2010 року та № 0000112304/1 від 19 травня 2010 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кронос» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 811,80 грн. за основним платежем та 6 543,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.