Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/800/31943/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

ДП МВС України «Інформ-Ресурси» звернулося з вищезазначеним адміністративним позовом до суду в якому просило визнати незаконними та скасувати обов'язкові вимоги ДФІ в Запорізькі області визначені у листі №08-08-14-14/9033 від 27.09.2012 року щодо усунення порушень, виявлених ревізією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано вимоги ДФІ в Запорізькій області у листі № 08-08-14-14/9033 від 27.09.2012 щодо усунення порушень, виявлених ревізією ДП МВС України «Інформ-Ресурси».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція в Запорізькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2012 та на підставі направлення на проведення ревізії від 27.07.2012 № 983, виданого начальником Держфінінспекції в Запорізькій області проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» за період з 01.01.2010 по 31.05.2012 та складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДП МВС України «Інформ-Ресурси» № 08-21/17 від 16.08.2012 року, який підписано позивачем із запереченнями.

01 жовтня 2012 року позивачем отримано лист № 08-08-14-14/9033 від 27.09.2012 від відповідача з обов'язковими вимогами щодо усунення порушень, виявлених ревізією ДП МВС України «Інформ-Ресурси».

У пункті 2 вимоги зазначено, що в ході ревізії ДП «Інформ-ресурси» встановлено, що Закарпатською філією ДП МВС України «Інформ-Ресурси» за період з 01.08.2010 по 31.05.2012 фізичними особами: ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які працювали по договорам підряду, але не виконували роботу за договорами, акти виконаних робіт фізичними особами не складалися, нараховувалась та виплачувалась винагорода за виконані роботи в загальній сумі 17552 грн. 87 коп., з яких: утримано єдиний соціальний внесок в сумі 418 грн. 34 коп., податок з доходів фізичних осіб у сумі 2618 грн. 51 коп. та видано на руки/перераховано на платіжні картки фізичним особам - підрядникам в сумі 14516 грн. 02 коп., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Закарпатській філії на загальну суму 17552 грн. 87 коп., у зв'язку з чим провести претензійно-позовну роботу з фізичними особами (підрядниками) щодо стягнення безпідставних виплат у загальній сумі 17552 грн. 87 коп. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведені зайвих виплат, шкоду у сумі 17552 грн. 87 коп. у порядку та розмірі, встановленому ст.1166 Цивільного кодексу України.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, в якій зазначено, зокрема, про необхідність вчинити дії щодо відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що вказані збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року № 21-632а14.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання незаконними та скасування вимог № 08-08-14-14/9033 від 27.09.2012 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: