Постанова ВАСУ від 15.07.2015 року

Друк

Пошук

459

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/9991/19499/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Волошиної А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Державної податкової служби у Миколаївський області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 по справі №2а-6692/10/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металбуд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Державної податкової адміністрації у Миколаївський області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металбуд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Державної податкової адміністрації у Миколаївський області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій - задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва щодо визначення завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік на суму 324227,00грн. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010 №0000692301/0, від 27.04.2010 №0000692301/1, від 09.07.2010 №0000692301/2, від 17.09.2010 №0000692301/3, від 09.07.2010 №00001332301/2, від 17.09.2010 №00001332301/3.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 07.03.2012 та Державна податкова служба у Миколаївський області 05.03.2012 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 15.03.2012 та 20.03.2012 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, закрити провадження по справі в частині визнання протиправними дій, а в іншій частині позовних вимог прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В касаційній скарзі Державна податкова служба у Миколаївський області просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини четвертої статті 11, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну позивача - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задооленню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Металбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 61872,00грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік на суму 825077,00грн.; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 65022,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва складено акт 16.03.2010. №2666/23-200/32283034 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010 №0000692301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62022,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 32511,00грн. всього на суму 97533,00грн.; від 31.03.2010 №0000682301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 61872,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 17600,00грн. всього на суму 79472,00грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва від 27.04.2010 №3202/10/23-118 скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, у зв'язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.04.2010 №0000692301/1 та від 27.04.2010 №0000682301/1

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень рішенням Державної податкової адміністрації у Миколаївській області від 02.07.2010 №1505/10/25-514 скарга позивача була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 31.03.2010 №0000692301/0 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 31.03.2010 №0000682301/1 скасовано в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 61872,00грн., в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17600,00грн. залишено без змін. У зв'язку з цим Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2010 №00001332301/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17600,00грн. та від 09.07.2010 №0000692301/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62022,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 32511,00грн. всього на суму 97533,00грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень рішенням Державної податкової адміністрації України від 08.09.2010 №9114/6/25-0515 скарги позивача були залишені без задоволень, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010 №00001332301/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17600,00грн. та від 17.09.2010 №0000692301/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62022,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 32511,00грн. всього на суму 97533,00грн.

Щодо висновку податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту квітня 2008 року суми ПДВ у розмірі 53790,48грн. за податковими накладними виписаними 27.10.2006, 14.08.2006 та 17.07.2006, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону передбачено, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В той же час, Законом України «Про податок на додану вартість» не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у квітні 2008 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду, а саме за липень, серпень та жовтень 2006 року.

Зазначені податкові накладні, які були включені до податкового кредиту за квітень 2008 року, до податкового кредиту за липень, серпень та жовтень 2006 року не включалися.

Таким чином, зважаючи на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником у минулих звітних періодах на підставі належним чином оформлених податкових накладних, висновки податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Металбуд» вимог податкового законодавства в цій частині є необґрунтованими.

Щодо висновків податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат протягом 2009 року витрат у сумі 262126,00грн., які враховані при обчислені собівартості реалізованої готової продукції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, податковий орган виходив з того, що операції з продажу готової продукції були збитковими, а отже не були направлені на отримання доходу, в результаті чого позивачем було порушено пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, здійснені позивачем витрати у сумі 262126,00грн., які входять до собівартості реалізованої готової продукції, підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами та пов'язані з основною діяльністю підприємства. Факт реалізації виготовленої продукції за цінами нижчими від собівартості не може свідчити про відсутність зв'язку витрат позивача на виготовлення продукції з його господарською діяльністю. При цьому, за результатами розгляду справи встановлено економічну обґрунтованість та доцільність здійснення операцій з реалізації позивачем продукції за ціною нижче собівартості.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень є правильними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва щодо визначення завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік на суму 324227,00грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій по включенню до актів перевірки будь-яких даних.

Враховуючи викладене, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва щодо визначення завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік на суму 324227,00грн. із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 55, 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Державної податкової служби у Миколаївський області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 по справі №2а-6692/10/1470 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва щодо визначення завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік на суму 324227,00грн. - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті позовних вимог постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 по справі №2а-6692/10/1470 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв

Популярні новини