Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/9991/47453/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа - Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення про визнання незаконною постанови,

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа - Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення, про визнання незаконною постанови. Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 16.12.2011 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, відмовлено у задоволенні позовних вимоги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 11.10.2011 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Конотопським міськрайонним судом Сумської області 03.10.2011 на виконання постанови Конотопським міськрайонним судом Сумської області від 29.09.2011, та надано строк для добровільного виконання судового рішення.

Зазначеним судовим рішенням Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення зобов'язано здійснити нарахування та виплату допомоги, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011 рік.

У строк, встановлений державним виконавцем, судове рішення виконано не було. Відповідачем 24.10.2011 в порядку статей 5, 89 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в розмірі 680 грн та зобов'язано боржника вчинити дії, зазначені в рішенні суду, про що повідомити виконавчу службу.

У зв'язку із подальшим невиконанням рішення, 04.11.2011 накладено штраф на боржника у подвійному розмірі у сумі 1360 грн та у порядку передбаченому статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», направлено подання до прокуратури щодо проведення перевірки та вирішення питання притягнення службових осіб боржника за невиконання судового рішення до кримінальної відповідальності.

Виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області 03.10.2011, було закінчено 16.12.2011, на підставі пункту 11 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи позивачу у задоволені позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що невиконання судового рішення зумовлено виключно протиправною бездіяльністю боржника, оскільки відповідачем були вжитті всі передбачені діючим законодавством дії щодо примусового виконання постанови суду.

Суди виходили з того, що відповідно до частини 3 статті 75 Закону у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України

Згідно зі статтею 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Частиною 7 статті 12 цього Закону встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Постановою про закінчення виконавчого провадження рішення суду, яке не було виконано, за умови, що державним виконавцем не вжито всіх можливих для цього заходів, відповідач порушив положення частини 5 статті 124 Конституції України та частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2011 - скасуванню.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року - скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа - Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення про визнання незаконною постанови.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 16 грудня 2011 року ВП№ 29224551 про закінчення виконавчого провадження.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній

З оригіналом згідно

Помічник судді О.П. Торута