Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К-28903/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання надати статус учасника бойових дій та видати посвідчення,

в с т а н о в и л а :

У січні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що з 10 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року перебував у складі Спеціального миротворчого підрозділу Міністерства внутрішніх справ України в Косово. Після повернення з відрядження йому відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.

Посилаючись на порушення своїх прав, просив суд задовольнити позов та зобов'язати відповідача видати відповідне посвідчення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом заступника Міністра внутрішніх справ України від 07 липня 2006 року №381 о/с ОСОБА_4 направлено в тривале закордонне відрядження до складу Спеціального миротворчого підрозділу Міністерства внутрішніх справ України в Косово з 10 липня 2006 року.

09 липня 2007 року Спеціальним миротворчим підрозділом Міністерства внутрішніх справ України позивачу видано довідку № К1-322/68, відповідно до якої він дійсно перебував у закордонному відрядженні у складі підрозділу в Косово (колишня Союзна Республіка Югославія) та на підставі статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на пільги як учасник бойових дій.

Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України від 31 серпня 2007 року №1172 о/с продовжено термін закордонного відрядження до 31 грудня 2007 року.

У березні 2009 позивач звернувся до відповідача з відповідним рапортом й висновком Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни від 25 березня 2009 року йому відмовлено наданні статусу учасника бойових дій.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що у період перебування позивача у закордонному відрядженні територія колишньої Югославії входила до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого по-становою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63, що надавало право позивачу отримати відповідний статус учасника бойових дій.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території. Переліком (у редакції, чинній під час перебування позивача у закордонному відрядженні) статус учасника бойових дій може бути встановлений особі, яка перебувала у Югославії лише в певну дату - 15 липня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року № 1296 до Переліку внесено зміни, відповідно до яких доповнено позицію «Югославія 15 липня 1992 року» словами і цифрами «- 16 червня 1999 року». Це означає, що статус учасника бойових дій може бути встановлений особі, яка перебувала у Югославії в період: 15 липня 1992 року - 16 червня 1999 року. Крім того, у пункті 2 вказаної постанови установлено, що прийняті до набрання чинності цією постановою рішення про надання статусу учасника бойових дій громадянам, які брали участь у подіях на території колишньої Югославії, перегляду не підлягають.

Отже, статус учасника бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Переліку держав і періодів бойових дій на їх території може бути встановлений особам, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або відряджені в держави, де відбувалися бойові дії.

Період перебування позивача на території Косово (колишньої Югославії) у складі Підрозділу з 10 липня 2006 року по 21 грудня 2007 року не підпадає під періоди, визначені у Переліку як до внесення змін (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63), так і після (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №1296).

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 лютого 2014 року по справі № 21-481а13.

Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач мав право на встановлення статусу учасника бойових дій, оскільки період його перебування на території Косово не підпадає під періоди бойових дій, визначені у встановленому законом порядку.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/