Історія справи

Постанова ВАСУ від 13.05.2014 року у справі №813/4065/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року м. Київ К/800/63894/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В. Калашнікова О.В.,

секретаря - Наумця О.В.,

за участю представників: Львівської митниці - Корчинської М.В., ТОВ "Фірма "Техніка Монтажу" - Цяцяка А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 813/4065/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка Монтажу" до Львівської митниці Міндоходів, головного управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови, стягнення надмірно сплачених митних платежів -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка Монтажу" звернулося в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів, головного управління Державного казначейства України у Львівській області, в якому просило скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900025/2 від 26.04.2013 р., скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00150, яка оформлена Львівською митницею та стягнути з Державного бюджету надмірно сплачені суми мита в розмірі 20185,31 грн. та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 84778,32 грн. на підставі платіжних доручень №2835 від 15.05.2013 року та №36 від 16.05.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною, яка підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, інвойсами та іншими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволені. Скасовані рішення про корегування митної вартості товарів від 26.04.2013 року № 209000003/2013/900025/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00150. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка Монтажу" суму надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 84778,32 грн. та мита в розмірі 20185,31 грн., всього 104963,63 грн.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 26.12.2012 року між компанією JIASHAN EAST-SUN IMP.&EXP. TRADE CO.,LTD. (Продавець), та ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" (Покупець) був укладений контракт №JX-RML-06, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець купує метричну продукцію на умовах FOB порт Китаю (відповідно INKOTERMS 2000), згідно обумовлених специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1. Контракту вартість товару встановлюється в доларах США і включає до складу вартість товару, пакування, витрати по завантаженню товару до транспортного засобу покупця, виконанню всіх формальностей по передачі товару, зокрема отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки товару до України.

Згідно умов контракту від 26.12.2012 року сума товару, що може бути поставлений по даному контракту, складає 150000 доларів США та включає в себе вартість контейнера, упакування та маркування товару (пункт 2.3); термін постачання товару 90 днів з моменту узгодження специфікації (пункт 4.1); покупець оплачує вантаж безготівковим банківським переказом (пункт 5.1). Також п.1.3. вказаного контракту передбачено, що сторони залишають право, при взаємній згоді, доповнювати або змінювати терміни та умови виконання контракту. Між сторонами 27.02.2013 р. був укладений додаток №3 до контракту №JX-RML-06 від 26.12.2012 р. на виробництво, постачання та купівлю товару на загальну суму 47909,24 доларів США. Ним же погоджений обов'язок покупця сплатити 34200,00 доларів США авансу. Продавець 01.03.2013 року виставив покупцю комерційну пропозицію на товар. Згідно з комерційним інвойсом №JXE-0013 від 01.03.2013 року загальна вартість товару, що підлягає поставці становить 47909,24 дол. США.

Платіжними дорученнями в іноземній валюті №611 від 04.03.20013 року та №623 від 05.04.2013 року ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" сплатило на користь JIASHAN EAST-SUN IMP.&EXP. TRADE CO.,LTD. вартість товару, що підлягав поставці згідно додатку №3 від 27.02.2013 року до Контракту. Листом №78 від 11.04.2013 року ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" звернулося до Львівської торгово-промислової палати з проханням надати цінову довідку по вартості товару без сплати обов'язкових митних платежів та ПДВ, що постачається по контракту №JX-RML-06 від 26.12.2012 року, інвойс №JXE-0013 від 01.03.2013 року, а саме болт оцинкований, DIN 933, клас 4, 8 в ящиках 25 кг; гайка оцинкована, DIN 934, в ящиках 25 кг; анкера рамні, оцинковані в коробках по 100 шт. станом на 12.04.2013 року. В свою чергу Львівська торгово-промислова палата надала відповідь листом № 19-09/480 від 16.04.2013 р., в якому вказала, що значення вартості оцінюваного товару без сплати обов'язкових митних платежів та ПДВ, станом на дату оцінки може складати вартість угоди у відповідності до контрактної документації, а саме 51049,24 дол. США.

Після цього ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 209120000/2013/812130 на вантаж. На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації були додані: контракт №JX-RML-06 від 26.12.2012 року, інвойс компанії виробника - постачальника від 01.03.2013 року №JXE-0013, переклад інвойсу, пакувальний лист від 01.03.2013 року, іменний коносамент від 06.03.2013 року №СNSHA034225, довідку про вартість перевезення вантажу до митного кордону України від компанії перевізника №3202 від 11.04.2013 року, додаток №3 від 27.02.2013 року до Контракту, по якому здійснювалась поставка, оригінал сертифікату походження №CCPIT124770601 із зазначенням країни походження товару і зазначенням відправника та отримувача, комерційну пропозицію від постачальника від 01.03.2013 року, копії платіжних доручень №611 від 04.03.2013 року та №623 від 06.04.2013 року на оплату товару, копію контракту з перевізником №00/15 від 12.08.2009 року, витяг про вартість сировини біржових організацій, довідку про вартість транспортних послуг №3202 від 11.04.2013 року, комерційну пропозицію від 01.03.2013 року, цінову калькуляцію від 08.04.2013 року.

Судами також встановлено, що наданих до митного оформлення документів, на думку Львівської митниці, не було достатньо для визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим митним органом сформоване електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме: транспортні (перевізні) документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копію митної декларації країни відправлення, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом №96 від 26.04.2013 року позивачем були надані Львівській митниці додаткові документи згідно вимоги: копія контракту з компанією перевізником (договір №00/15 від 12.08.2009 року на транспортне-експедиційне обслуговування), копію заявки на перевезення (додаток №44 від 10.04.2013 року на організацію транспортно-експедиторських послуг), копію іменного коносамента, що підтверджує здійснення перевезення саме вказаного в додатку до контракту товару, копію рахунку на фрахт по вказаному коносаменту, копію довідки про вартість фрахту вказаного товару, копію експортної декларації постачальника, копію платіжного доручення на оплату товару, з відміткою банку, копії інтернет сторінок із зазначенням біржової вартості на сировину, висновок Львівської торгово-промислової палати про підтвердження вартості товару, копії листів підтверджень і прайс-листів від виробників аналогічних товарів, отримані на запити Торгово-Промислової палати.

Львівською митницею 26.04.2013 року було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900025/2, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із неподанням повного переліку основних документів, що підтверджують митну вартість.

Крім того, на основі цього рішення була видана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00150.

На підставі рішення Львівської митниці від 26.04.2013. р. ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" додатково сплатило мито в розмірі 20185,31 грн. та податок на додану вартість в розмірі 84778,32 грн.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без обґрунтованості послідовного застосування попередніх п'яти, а також без обґрунтування неможливості їх застосування та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності заявленої позивачем митної вартості товару, що позивачем наданий перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо визначення митним органом заявленої митної вартості товару за резервним методом та повернення надмірно сплачених митних платежів. Визнаючи протиправними рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови суди попередніх інстанцій послалися на не наведення відповідачем підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору та надання позивачем документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною Контракту.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (надалі - МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).

Відповідно ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У ст.53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, у ч. 3 ст.53 Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК.

Підтверджується матеріалами справи і те, що декларант вчинив певні дії, щоб підтвердити ціну товару згідно контракту, зокрема надав висновок Львівської торгово-промислової палати, яким підтверджено, що значення вартості оцінюваного товару без сплати обов'язкових митних платежів та ПДВ, станом на дату оцінки може складати вартість угоди у відповідності до контрактної документації, а саме 51049,24 дол. США.

Крім того, на виконання ч.3 ст. 53 МК України декларант також подав додаткові документи.

Щодо застосування Львівською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, суди вірно зазначили про безпідставність його застосування.

Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судом першої інстанції досліджувалися документи, надані до митного оформлення товару за ціною договору, тобто за першим методом. Так, із відповіді №96 від 26.04.2013 року, яка була подана на вимогу Львівської митниці, вбачається, що ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" подало додаткові документи згідно вимоги Львівської митниці, в тому числі і договір укладений між позивачем та компанією перевізником, та копію платіжного доручення на оплату вказаного товару, з відміткою банку, які містяться в матеріалах справи. Суди вірно не взяли до уваги твердження відповідача про те, що платіжні доручення не дозволяють ідентифікувати оплату за товар, придбаний згідно з контрактом від 26.12.2012 року, оскільки в них чітко вказано, що 04.03.2013 року та 06.04.2013 року були здійснені оплати ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" на користь нерезидента JIASHAN EAST-SUN IMP.&EXP. TRADE CO., LTD. згідно контракту №JX-RML-06 від 26.12.2012 року. Не зазначення в платіжних реквізитах додатку № 3 від 27.02.2013 року не свідчить про неможливість ідентифікації оплаченого товару, так як всі інші реквізити дають можливість встановити, за який товар і кому проведена оплата. Крім того, зміна умов оплати товару, а зокрема не здійснення ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" передоплати в обумовленому додатком № 3 від 27.02.2013 року розмірі не свідчить про неможливість ідентифікації платежів за поставлений товар та відповідають п.1.3 контракту від 26.12.2012 року, який передбачає можливість зміни термінів та умов виконання контракту при наявності взаємної згоди сторін.

Крім цього, в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення відповідач посилається на результати порівнянь рівня заявленої митної вартості товарів та наявність різниці між задекларованою митною вартістю товарів, які ввозив позивач та рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснене.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, суди вірно відхилили посилання відповідача на результати порівнянь рівня заявленої митної вартості товарів та наявність певної різниці між заявленою декларантом вартістю та рівнем митної вартості аналогічних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснене, оскільки зазначене не входить до виключного переліку підстав для відмови митного органу у митному оформленні товарів, які визначені частиною 6 ст. 54 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення від 26.04.2013 року Львівська митниця зазначала, що проводила консультації з декларантом щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості. Вважає, що про проведення консультацій свідчить скерування йому в електронному вигляді повідомлення-вимоги.

Водночас, судом першої інстанції під час розгляду справи з'ясовано, що ТзОВ "Фірма "Техніка Монтажу" заперечує факт проведення будь-яких консультацій. Більше того, позивач 25.04.2013 року подав до Львівської митниці заяву, в якій просив всі консультації по митному оформленню товару за ВМД 209120000/2013/812130 від 16.04.2013 року проводити у письмовому вигляді у відповідності до п.6 ст.55 МК України. Чого, однак, зроблено не було.

Крім того, доводи Львівської митниці про те, що консультації проводились у вигляді надіслання декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів, є необґрунтованими. Право вимоги таких документів передбачене у ч.3 ст.53 МК України, і не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 МК України.

Виходячи з наведеного колегія судів вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем не дотримана процедура при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, відповідач покликається на неможливість застосування попередніх методів.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, слід виходити із ст.58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларант подав документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, претензій до достовірності і об'єктивності наданих декларантом документів у відповідача не було, тому суди дійшлиправильного висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за резервним методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору.

З огляду на те, що картка відмови є похідною від рішення про визначення митної вартості товару, яке визнане протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасуванню.

Щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо посилань в касаційній скарзі на помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які втратили чинність, зокрема, Митного кодексу України 2002 року слід зазначити, що дана обставина не вплинула на прийняття апеляційним судом законного рішення щодо залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900025/2 від 26.04.2013 р., скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00150, яка оформлена Львівською митницею.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка Монтажу" суму надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 84778,32 грн. та мита в розмірі 20185,31 грн., всього 104963,63 грн., з відмовою у задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року змінити, скасувати в частині стягнення з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Техніка монтажу" суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 84 778,32 грн. та мита в розмірі 20185,31, всього 104963,63 грн., в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: