Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/800/11773/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 10.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради про стягнення допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення у сумі 20980 грн. (за період з 2008 по 2011 рік).

Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 10.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року, позов задоволено, визнано неправомірними дії Управління щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2011 роки в розмірі меншому, ніж передбачено статтею 48 Закону № 796-ХІІ; постановлено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008-2011 роки у розмірі 19937 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, до 13.04.2009 року йому було встановлено інвалідність 3 групи, а з 13.04.2009 року - інвалідність 2 групи за захворюванням, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідачем була призначена та фактично виплачена грошова допомога на оздоровлення у розмірах, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України, за 2008 рік - 90 грн. (як інвалід 3 групи), за 2009, 2010, 2011 роки по 120 грн. в рік (як інвалід 2 групи).

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Наявність у позивача права на призначення йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком судів в частині стягнення з відповідача конкретної суми коштів.

За змістом статей 105 та 162 КАС України способами захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату допомоги за конкретний період, а визначення конкретної суми належить до компетенції відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції - зміні.

Керуючись статтями 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради задовольнити частково.

Постанову Харцизького міського суду Донецької області від 10.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року частково змінити, виклавши абзац третій (щодо стягнення з відповідача суми допомоги) резолютивної частини рішення суду першої інстанції у такій редакції:

«Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради перерахувати за період з 2008 по 2011 роки і виплатити ОСОБА_3 щорічну разову допомогу на оздоровлення, виходячи з розмірів, встановлених статтею 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: за 2008 рік - чотири мінімальні заробітні плати, за 2009, 2010, 2011 роки - по п'ять мінімальних заробітних плати за кожен рік, з урахуванням сум, які були сплачені у цей період».

В іншій частині постанову Харцизького міського суду Донецької області від 10.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: