Постанова ВАСУ від 12.06.2014 року

Друк

Пошук

296

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/15182/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов`язання виконати певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим, у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, соціальну допомогу з січня 2008 року по день набрання постановою суду законної сили та стягнути матеріальну шкоду у зв'язку з заниженням коефіцієнту заробітку.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим перерахувати пенсію ОСОБА_3 з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, починаючи з 06 квітня 2010 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_3, як дитині війни, державну соціальну допомогу за період з березня 2010 року по грудень 2010 року в розмірі 1634,70 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року було змінено постанову суду першої інстанції. Абзаци другий, третій резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим з 01.04.2010 перерахувати пенсію ОСОБА_3 з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з березня по грудень 2010 року з урахуванням виплаченого". В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, а тому згідно статті 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

В 2010 році не приймались закони, якими зупинялась або іншим чином обмежувалась дія статті 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни» тому законодавчі перешкоди для нарахування позивачу в період 2010 року щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленню відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що є всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з березня по грудень 2010 року.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати пенсію ОСОБА_3 з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та продовжує працювати.

06 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом №3645/04-05 від 19 квітня 2010 оку Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим повідомило позивача, що перерахунок пенсії позивачу з 01 квітня 2010 оку був здійснений на підставі статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України 28 грудня 2007 оку №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008» з застосуванням середньої заробітної плати в народному господарстві за 2007 рік 1197,91 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески, за календарний рік, що передував року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2009 рік.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.

За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання в цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).

За змістом частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Слова "за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року" означають, що враховується вся заробітна плата, у тому числі і та, яку отримував пенсіонер після призначення пенсії.

Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + КзN); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

На підставі наведеного можна дійти висновку, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії.

Таким чином, у наведеній формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками є (Ск : К).

Зі змісту частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що застосування показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, не відповідає вимогам ст. 40 та частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, управління ПФУ обґрунтовано відмовило позивачу у застосуванні показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можна визнати неправомірними, рішення суддів є помилковими.

За правилами статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року в частині позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді:

Популярні новини