Постанова ВАСУ від 11.12.2014 року

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/5820/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі за позовом Комунального підприємства "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області до Державної фінансової інспекції в Київській області в особі Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Київській області в особі Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5, 8, 9 вимоги "Про усунення виявлених ревізією порушень" від 08.05.2013 року № 17-16/771.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано пункти 3, 4, 5, 8, 9 вимоги Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції "Про усунення виявлених ревізією порушень" від 08.05.2013 року № 17-16/771.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція в Київській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Вишгородською об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Київській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.12.09р. по 01.01.13р., за результатами якої було складено Акт ревізії від 09.04.13р. №17-31/06.

На підставі акта та за наслідками проведеної ревізії, позивачу було направлено вимогу від 08.05.13р. №17-16/771 «Про усунення виявлених порушень», з якою не погодився позивач, зокрема, у наступній частині:

пункту 3, яким вимагалось провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів на оплату праці в загальній сумі 54813,51 грн., в т.ч.: доплати за суміщення посад заступника керівника та керівникам структурних підрозділів - 35088,36 грн., надбавки за досягнення у праці заступнику директора з ремонту та експлуатації спортивних споруд - 18237,15 грн., оплати праці зовнішньому суміснику за фактично невідпрацьований час у розмірі - 1488,00 грн. У іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.133-136 КЗпПУ;

пункту 4 вимоги, яким вимагалось провести перерахунок та відповідні звірки щодо сум внесків до Фондів та ЄСВ по незаконно нарахованим та виплаченим сумах та повернути зайво сплачені кошти у загальній сумі 20 187,82 грн. (12 923,04 + 6 716,74 грн. + 548,04) ;

пункту 5 вимоги, яким вимагалось стягнути з осіб винних у зайвому списанні кормів на загальну суму 19240,24 грн., шкоду у порядку та у розмірі встановленому ст.ст. 130, 133, 136 КЗпПУ;

пункту 8 вимоги, яким вимагалось відобразити дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями. Стягнути штраф у сумі 180,09 грн. з ПП «РПБ «Моноліт» за невиконання умов договору, в т.ч. в судовому порядку;

пункту 9 вимоги, яким вимагалось поновити у обліку вартість майна від демонтажу будівлі типу «Кисловодськ» (манеж залишковою вартістю 265 478,85 грн., списаного з порушенням вимог чинного законодавства. В разі відсутності майна відобразити як нестачі за вартістю збитків, визначеною відповідно до вимог постанов КМУ „про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оцінки майна" від 07.12.2011 №1253 та Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2003 №1891.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 08.05.2013 року № 17-16/771 про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

У пунктах 3, 4, 5, 8 вказаної вимоги зазначено про необхідність стягнення коштів з винних осіб з метою відшкодування завданої шкоди.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржені у цій справі пункти 3, 4, 5, 8 вимоги від 08.05.2013 року № 17-16/771 є необґрунтованим.

Стосовно пункту 9 оскарженої вимоги колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо мотивів скасування цього пункту з огляду на таке.

Як встановлено ревізією, в порушення вимог п.11 Інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу комунального підприємства, затвердженої рішенням Славутицької міської ради від 15.03.2002 №419-42-XXIII, а саме без рішення сесії міської ради, позивачем було списано з балансу основних засобів споруду типу «Кисловодськ» на суму залишкової вартості 265478,85 грн.

Відповідно пункту 1.2. Статуту позивача, засновником КП «УФКСТ» та власником майна є територіальна громада міста Славутич в особі Славутицької міської ради Київської області. Підприємство підпорядковане, підзвітне і підконтрольне Засновнику та виконавчому комітету Славутицької міської ради Київської області.

Рішенням Славутицької міської ради Київської області від 26.03.2010 №1226-41-V вирішено надати дозвіл Комунальному підприємству «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму» на демонтаж споруди типу «Кисловодськ» (манеж) та внести пропозиції щодо подальшого використання будівельних матеріалів та інших матеріальних цінностей. На виконання зазначеного рішення позивач провів демонтаж споруди типу «Кисловодськ».

Після цього, рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 22.10.2010 №501 «Про скасування свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна» вирішено: пункт 2 - скасувати свідоцтво про право власності серії САВ №3953339 від 20.06.08р. на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю модуля типу «Кисловодськ» (манеж), яка пошкоджена внаслідок стихійного лиха; пункт 2.2. - КП «УФКСТ» списати з балансу підприємства нежитлову будівлю модуля типу "Кисловодськ"» (манеж).

Вказані рішення є чинними, а отже відповідно до установчих документів позивача - обов'язковими для виконання останнім.

На виконання рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 22.10.2010 №501 КП «УФКСТ» позивач провів списання з балансу нежитлової будівлі модуля типу «Кисловодськ» (манеж) та відобразив це у бухгалтерському обліку.

Отже, пункт 9 вимоги від 08.05.2013 року № 17-16/771 є необґрунтованим та протиправним.

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про скасування пунктів 3, 4, 5, 8 вимоги від 08.05.2013 року № 17-16/771 є помилковим лише в частині мотивів задоволення позову, то відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині. В решті оскаржені рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

Керуючись ст. 220, 222, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року у цій справі змінити в частині мотивів задоволення позову про визнання протиправним та скасування пунктів 3, 4, 5, 8 вимоги Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції "Про усунення виявлених ревізією порушень" від 08.05.2013 року № 17-16/771.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: