Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/9991/77383/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2а/0470/6789/12 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ОЛІР»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби (СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000020720; у частині позовних вимог про скасування рішення від 28.03.2012 № 5529/10/10-014 ДПС у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги ТОВ «Олір» на податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000010720 та податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000020720 - провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям представників сторін в судове засідання, призначене на 10 годину 11.11.2015, та відсутністю клопотань про відкладення розгляду справи касаційний перегляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Олір» суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.01.2012 за № 5/08-07-207/32263898. Згідно з цими висновками товариство порушило норми пункту 3.1 ст.3, пункту 4.1 ст.4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищило податковий кредит у податковому обліку за період з липня 2009 року по жовтень 2010 року на загальну суму 2869336,46 грн., задекларованого за наслідками нікчемних правочинів з поставки від ТОВ «БК «Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа» товарів (послуг). Висновок про нікчемність правочинів між позивачем та цими постачальниками обґрунтовано посиланням на отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю податкову інформацію, джерелами отримання якої слугували пояснення керівників ТОВ «БК Партнер Інвест» - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент» - ОСОБА_6, які спростовують своє відношення до діяльності цих товариств, підпису документів, якими оформлені господарські операції з їх участю; вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2011, яким визнано винною ОСОБА_7 (директор ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа») у скоєнні злочинів, передбачених частиною 5 ст.27, частиною 2 ст. 205, частиною 3 ст.212, частиною 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. З посиланням на безтоварність поставок від зазначених юридичних осіб, суми ПДВ в ціні яких позивач задекларував у складі податкового кредиту, в акті перевірки зроблено висновок про заниження ТОВ «Олір» податку на додану вартість на загальну суму 2272675,00 грн. за період з липня 2009 року по жовтень 2010 року.

За наслідками перевірки СДПІ стосовно ТОВ «ОЛІР» прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000020720 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 2272675,00 грн. за основним платежем та 568168,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит на загальну суму 2869336,46 грн. у податковому обліку за період з липня 2009 року по жовтень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа» з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу товарів (послуг).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа» є встановленим. До такого висновку суд дійшов на підставі оцінки наданих позивачем документів первинного обліку (видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі-приймання, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, складських квитанцій). Доводи СДПІ про не відповідність інформації, зафіксованій в цих документах, дійсності з посиланням на вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2011 суд першої інстанції відхилив з огляду на відсутність доказів набрання ним законної сили, а додані до матеріалів справи протоколи допитів свідків та обвинуваченого, складені в процесі кримінального провадження, не визнав доказами у адміністративній справі. Крім того, суд першої інстанції також застосував норму пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, встановивши у судовому процесі, що перевірка ТОВ «Олір», висновки якої стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, призначена на підставі постанови слідчого у межах кримінальної справи, тоді як судове рішення в цій справі на дату прийняття податкового повідомлення-рішення не постановлено.

Апеляційний суд, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, виходив виключно з мотивів неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на порушення податковим органом норм пункту 86.9 ст. 86 ПК.

З такими висновками судів попередніх інстанцій можна погодитися лише частково, оскільки вони тільки частково відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, СДПІ посилалася на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про фіктивність підприємництва з використанням ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа»: реєстрації цих підприємств з використанням осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність, відсутність у них заздалегідь матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності.

Так, у судовому процесі СДПІ посилалась, зокрема на письмові пояснення керівників ТОВ «БК Партнер Інвест» - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент» - ОСОБА_6, які спростовують своє відношення до діяльності цих товариств та підпису документів за наслідками господарської діяльності; на обставини, встановлені вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2011, яким визнано винною ОСОБА_7 (директор ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа») у скоєнні злочинів, передбачених частиною 5 ст.27, частиною 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), частиною 3 ст.212, частиною 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Відповідно до цього вироку, який набрав законної сили 10.08.2011 (а.с. 237, т.2) судом було встановлено, що ОСОБА_7 діючи умисно наприкінці 2007 року за вказівкою ОСОБА_8 стала засновником, а у подальшому директором ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа», за що мала отримати грошову винагороду. При цьому, судом встановлено, що вказана юридична особа не здійснювала господарської діяльності та з залученням інших юридичних осіб, які були перереєстровані на підставних осіб, виписувала документи податкового обліку з посиланням на поставку товарів (послуг), які фактично не відбувались, низці юридичних осіб.

Відповідно до частини четвертої ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Залишивши поза увагою обставини, встановлені вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2011, суди першої та апеляційної інстанцій порушили наведену норму процесуального права. До того ж документи первинного обліку (товарно-транспортні накладні, складські квитанції), на які посилався суд першої інстанції при прийнятті судового рішення, у матеріалах справи відсутні. Відтак, є підстави для висновку, що судом першої інстанції порушено вимогу норми частини першої ст. 86 КАС України щодо безпосереднього дослідження судом доказів.

Суд першої інстанції визнав, що податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні документи про безготівковий перерахунок позивачем грошових коштів на рахунок постачальників, є достатніми доказами операцій з поставки між ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа» і позивачем. Однак, оскільки така оцінка доказів зроблена без врахування обставин, встановлених вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2011, вона не відповідає нормам ст. 86 КАС України, а відтак обставини щодо поставок між позивачем та ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа» встановлені неправильно.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність з 10.01.2011 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом вказаних правових норм, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Наслідком вище зазначених порушень судом норм процесуального права стало неправильне застосування норм матеріального права, зокрема підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, при юридичній оцінці судом першої інстанції дій позивача щодо включення до податкового кредиту на підставі податкових накладних ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по жовтень 2010 року у сумі 2869336,46 грн. як правомірних.

Апеляційний суд, у свою чергу, хоч і не погодився з висновками суду першої інстанції у частині реального характеру поставок між позивачем та вказаними постачальниками та достовірності документів податкового обліку, складних з посиланням на їх виконання - суд виходив виключно з порушення податковим органом норм пункту 86.9 ст.86 ПК, однак не дав оцінки таким порушенням норм процесуального права при оцінці доказів та встановлення обставин у справі судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми пункту 86.9 ст.86 ПК за встановлення у судовому процесі обставин проведення перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМДПА у м. Києві від 12.10.2011 по кримінальній справі № 56-2643.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції до внесення змін Законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 55803 (набрав чинності з 3 січня 2013 року).

Враховуючи, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 10.01.2012 за № 5/08-07-207/32263898, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, була проведена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМДПА у м. Києві від 12.10.2011 по кримінальній справі № 56-2643, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у судовому процесі не надано, останнє прийняте передчасно та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи норму пункту 86.9 ст. 86 ПК, обґрунтовано відхилив посилання СДПІ на вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2011, оскільки цей вирок був прийнятий в іншій кримінальній справі.

Висновки суду першої інстанції у частині закриття провадження у справі не оскаржувались сторонами у апеляційному порядку, та, як свідчить касаційна скарга, не оскаржуються й у касаційному суді.

Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм пункту 86.9 ст.86 ПК, вони підлягають зміні із залишенням підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000020720 його не відповідність пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 20.01.2012 № 0000020720; позов у цій частині задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 20.01.2012 № 0000020720 з підстав не відповідності пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев