Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ П/800/552/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючий - суддя Кочан В.М., судді Олексієнко М.М., Малинін В.В., Ситников О.Ф., Швець В.В.,

секретар судового засідання Борілло Ю.В.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, ОСОБА_4, ОСОБА_5

до Президента України Порошенка Петра Олексійовича

про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Президента України Порошенка П.О., у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати протиправною бездіяльність Президента України як гаранта Конституції України, Голови Ради національної безпеки та оборони України, Верховного Головнокомандуючого Збройних Сил України щодо: нездійснення належного контролю за діяльністю суб'єктів боротьби з тероризмом, незастосування відповідних заходів для захисту позивачів від злочинних посягань командира незаконно створеного батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_9 та підпорядкованого йому військового підрозділу; неприйняття відповідних заходів щодо негайного припинення злочинної діяльності командира батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_9; неприйняття негайного рішення про організацію проведення належного розслідування діяльності ОСОБА_9 та підпорядкованих йому військовослужбовців; нерозформування батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1"; незвільнення та неприйняття рішення про притягнення до юридичної відповідальності службових осіб Збройних Сил України, якими незаконно створено, а в подальшому дозволено брати участь в проведенні антитерористичної операції батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1", який не є суб'єктом боротьби з тероризмом. Позивачі також просили визнати протиправними дії відповідача щодо застосування незаконно створеного військового підрозділу батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" під час проведення антитерористичної операції в смт. Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області та зобов'язати відповідача негайно прийняти рішення про розформування незаконно створеного батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1", звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_9 та інших осіб, винних у незаконному створенні та застосуванні незаконно створених військових підрозділів, які не є суб'єктами боротьби з тероризмом, негайно прийняти рішення про застосування заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності командира батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_9 та підпорядкованих йому військовослужбовців, зобов'язати прийняти рішення про обов'язковий розгляд заяв від 28.08.2014р. та від 25.09.2014р. відповідно до ст.ст. 7, 15, 18, 20 Закону України "Про звернення громадян" розглянути особисто заяви від 28.08.2014р., 25.09.2014р., 27.11.2014р. та 15.12.2014р. в присутності заявників і за наслідками розгляду заяв надати письмові відповіді. Позивачі та треті особи на стороні позивачів просять стягнути з відповідача суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій та бездіяльності і неприйняття відповідних рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивачі та треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, зазначили, що Президент України допускає протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті відповідних рішень як гарантом Конституції України, Верховним головнокомандуючим Збройних Сил України, головою Ради національної безпеки і оборони України, з метою запобігання завдання матеріальної та моральної шкоди позивачам та третім особам у справі, що потягло завдання матеріальної та моральної шкоди в особливо великих розмірах.

В судовому засіданні представник позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, надав пояснення по суті позовних вимог.

Представником відповідача, подано заперечення проти позовних вимог та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Представник Президента України зазначив, що організація розгляду звернень позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, відбулась в силу законодавчо встановленого механізму. Звернення розглянуто у порядку та спосіб, визначений Конституцією та законами України, під час розгляду цих звернень неправомірних дій або бездіяльності допущено не було. Позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, тому позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши докази у справі, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Позивачами та третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, на адресу Президента України надіслано листи від 28.08.2014р., 25.09.2014р., 27.11.2014р., 15.12.2014р. та 23.12.2014р., у яких порушувались питання щодо неправомірних дій (скоєння злочинів) бійцями батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1". Ці звернення надіслано Адміністрацією Президента України до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України та Служби безпеки України із супровідними листами від 29.08.2014р. за № 22/041593-26П, від 26.09.2014р. за № 22/047658-26П, від 01.12.2014р. № 22/061856-26П, від 16.12.2014р. №22/100895-12П та від 26.12.2014р. № 22/102070-12ПК з вимогою поінформувати про результати розгляду заявників, про що повідомлено авторів звернень листами за цими ж номерами. Вказані звернення до Президента України були надіслані до Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України та Служби безпеки України, оскільки вирішення порушених у зверненні питань згідно з законодавством віднесено до компетенції зазначених державних органів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання практичної реалізації наданого громадянам Конституцією України права на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів чи скаргою про їх порушення визначаються Законом України "Про звернення громадян".

Згідно зі змістом ст. 3 цього закону заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. При цьому статтею 4 Закону встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Вимоги до звернення визначені ст. 5 Закону і полягають у тому, що воно адресується органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч. 3 ст. 7 вказаного Закону у разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Отже, законодавство формує принцип, за яким звернення мають розглядати ті органи, до компетенції яких належать порушені в них питання.

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Адміністрація Президента України створена Указом Президента України від 25.02.2010р. № 265 "Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України". Підпунктом 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.2010р. № 504 визначено повноваження Адміністрації щодо організації розгляду звернень громадян, які надіслано на ім'я Президента України.

В силу встановленого законодавством механізму організація розгляду звернень громадян здійснюється Адміністрацією Президента України. Разом з тим, Конституція України не містить положень щодо обов'язку Президента України особисто розглядати звернення громадян.

Таким чином, вимоги позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, про визнання протиправною бездіяльності, що полягає на їх думку, у нерозгляді по суті заяв та вимоги про зобов'язання Глави держави особисто розглянути заяви не ґрунтується на нормах законодавства.

Позовні вимоги в частині зобов'язання Президента України негайно прийняти рішення про розформування незаконно створеного батальйону "ІНФОРМАЦІЯ_1", звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_9 та інших осіб, винних у незаконному створенні та застосуванні незаконно створених військових підрозділів, які не є суб'єктами боротьби з тероризмом, також не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. При цьому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Основного Закону України. Про викладене неодноразово наголошувалось у рішеннях Конституційного Суду України від 10.04.2003р. № 7-рп/2003, від 07.04.2004р. № 9-рп/2004, від 16.05.2007р. № 1-рп/2007, від 02.10.2008р. № 19-рп/2008, від 08.10.2008р. № 21-рп/2008.

В силу наведеного та з урахуванням належного надіслання до відповідних державних органів звернень та скарги позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, відсутності у Президента України правових підстав для вчинення певних дій, що вимагаються скаржниками, бездіяльності Президентом України у оскаржуваних правовідносинах допущено не було.

Оскільки позовні вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача є необґрунтованими, вимоги позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, про стягнення матеріальної та моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кочан В.М.

судді Олексієнко М.М.

Малинін В.В.

Ситников О.Ф.

Швець В.В.