Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2015 р. м. Київ К/800/20388/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Чернігівської митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Чернігівської митниці Міндоходів, щодо ненадання відповіді позивачу з питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати Чернігівську митницю Міндоходів здійснити нарахування та виплату йому одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних окладів відповідно до Закону України «Про державну службу».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Відповідно до довідки № 03/869 від 17.09.2013 року позивач працював в Чернігівській митниці з 02.12.1997 року, та був звільнений з посади головного інспектора відділу оперативних чергових Чернігівської митниці 05.08.2013 року, відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Станом на 05.08.2013 року стаж становить: стаж державної служби - 42 р. 07 м. 02 дн.; стаж роботи в митних органах - 17 р. 10 м. 26 дн.

27.08.2013 року позивач звернувся з листом до т.в.о. начальника Чернігівської митниці Міндоходів, в якому зазначив, що під час усної консультації ним надано головному бухгалтеру митниці довідку, на що отримано позитивну відповідь даної посадової особи по суті порушеного питання, а саме: виплати грошової допомоги у випадку звільнення з причин скорочення штатної чисельності митного органу. Після його звільнення з митних органів України 05.08.2013 року, станом на 27.08.2013 року, рішення щодо виплати чи не виплати згаданої грошової допомоги не прийнято. Приводи та підстави, що слугували не прийняттю такого рішення, або відмови у виплаті грошової допомоги, передбаченої частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (із змінами і доповненнями), станом на 27.08.2013 року в письмовому вигляді йому не надано. Зважаючи на викладене, керуючись Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року, просив розглянути дане звернення та надати в письмовій формі відповідь по суті порушеного питання в якій роз'яснити причини, які слугують приводами та підставами до невиплати грошової допомоги.

Листом Чернігівської митниці Міндоходів від 06.09.2013 року № 05/1328-К-30 позивача було повідомлено, що згідно наказу Чернігівської митниці від 17.07.2013 року № 291-к його звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. За наданим Національним агентством України з питань державної служби роз'ясненням (лист від 19.08.2013 року № 4392/12-13): «Враховуючи обов'язковість додержання вимог Закону України «Про державну службу», а також той факт, що підставою для звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, державному службовцю не виплачується передбачена статтею 37 цього Закону грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.».

Крім того, листом Чернігівської митниці Міндоходів від 12.11.2013 року № 05/2225 позивача додатково повідомлено про результати розгляду порушеного ним питання.

Не погоджуючись з вказаною відповіддю та неправомірною відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки був звільнений не за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію, а відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом Законів про Працю України, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок - 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону), що по суті є виходом на пенсію.

Водночас, статтею 38 Кодексу Законів про Працю України передбачено, що вихід на пенсію визначається як підстава для розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Норми Закону України «Про державну службу», якими врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, не передбачають права на достроковий вихід на пенсію чи скорочення пенсійного віку.

Разом з тим, така можливість передбачена Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», який визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, передбачена пунктом 2 статті 40 Кодексу Законів про Працю України як окрема підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення за цим пунктом допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 44 Кодексу Законів про Працю України працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Отже, підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 Кодексу Законів про Працю України не є вихід працівника на пенсію.

Таким чином, Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» і Законом України «Про державну службу» врегульовані різні суспільні відносини: норми Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» спрямовані на реалізацію державної політики щодо ветеранів праці та громадян похилого віку, а нормами Закону України «Про державну службу» врегульовано професійну діяльність державних службовців щодо практичного виконання завдань і функцій держави і цей Закон є спеціальним у згаданих правовідносинах.

Системний аналіз вищезгаданих норм права з урахуванням відмінності відносин, які ці норми регулюють, давали підстави вважати, що право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів мають державні службовці, державна служба яких припинена у зв'язку з виходом на пенсію. У разі ж припинення службово-трудових відносин у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я державному службовцю виплачується вихідна допомога, передбачена статтею 44 Кодексу Законів про Працю України.

Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини 13 статті 37 Законом України «Про державну службу» з наступними змінами в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини 1 частини 2 статті 40 Кодексу Законів про Працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» з наступними змінами необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Законом України «Про державну службу».

Конституційний Суд України відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Статтею 69 цього Закону визначено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, рішення Чернігівської митниці Міндоходів про відсутність підстав для виплати позивачу, передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу» допомоги при звільненні по ч. 2 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України, є неправомірним.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 03 червня 2014 року (справа №21-35а14), яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Чернігівської митниці Міндоходів щодо відмови у нарахуванні та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Зобов'язати Чернігівську митницю Міндоходів здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу»

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець