Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/29661/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до певних дій.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області щодо відмови у призначення пенсії ОСОБА_2 на підставі статті 50-1 Закону України ,,Про прокуратуру".

Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 17 січня 2014 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області призначити пенсію ОСОБА_2 за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України ,,Про прокуратуру" з моменту звернення, тобто з 2 січня 2014 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 січня 2014 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України ,,Про прокуратуру".

ОСОБА_2 з 10 березня 1992 року по 2 жовтня 1996 року працювала на посаді помічника голови Димитровського міського народного суду Донецької області.

Закінчивши навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого позивач отримала вищу освіту за спеціальністю ,,правознавство" та кваліфікаційний рівень спеціаліста, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 7 лютого 1997 року. ОСОБА_2 навчалася заочно, водночас працюючи помічником голови Димитровського міського народного суду Донецької області.

У подальшому позивач згідно даних трудової книжки працювала в органах прокуратури.

17 січня 2014 року відповідачем прийнято рішення від 17 січня 2014 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України ,,Про прокуратуру" в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на вислугу років. Підставою для відмови зазначено, що позивач в період з 1 липня 1991 року по 2 жовтня 1996 року перебувала в трудових відносинах з Димитровським міським народним судом Донецької області та одночасно навчалася заочно у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого, тобто не мала вищої юридичної освіти.

Постановляючи рішення суди зробили висновок про те, що рішення відповідача про відмову у призначення пенсії за вислугу років порушує права позивача. Колегія суддів не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХП) визначено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: зокрема, з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII ,,Про освіту" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону України ,,Про прокуратуру".

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Наведене вище свідчить, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема навчанням на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватись трудового стажу, а відповідно до пункту 2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки крім вищезазначеного закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв'язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області задовольнити.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до певних дій відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

А.Ф. Загородній