Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/61945/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Кошелєві С.В.

з участю представників сторін :

позивача - Сотула В.В., Шкіптан А.І.

відповідача - Гальмиз О.В.

розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інтернет Глобал Текнолоджи» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013р. у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Інтернет Глобал Текнолоджи»

до відповідача Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

23.08.2013р. публічне акціонерне товариство «Інтернет Глобал Текнолоджи» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі НКПЦ). Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою відповідача до Товариства застосовано санкції. Вважаючи висновки НКПЦ про наявність в діяльності Товариства порушень законодавства, що регламентує обіг цінних паперів, неправомірними, позивач просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

У своїх запереченнях НКПЦ вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання у формі акціонерного товариства, яке здійснює господарсько-фінансову діяльність, виконує бюджетні зобов'язання, забезпечує реалізацію корпоративних прав своїх акціонерів та є учасником фондового ринку.

За наслідками проведеної планової перевірки відповідачем складено акт від 27.12.2012р., в якому відображено порушення законодавства про цінні папери та акціонерні товариства, які, на думку НКПЦ, припущено Товариством.

Розглянувши справу про правопорушення на ринку цінних паперів відповідачем 20.02.2013р. прийнято постанову №165-ДН-1-Е, якою до позивача за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів застосовано санкцію у вигляді зупинення на термін до 20.02.2014р. розміщення (продажу) та обігу цінних паперів Товариства.

При цьому, правопорушеннями на ринку цінних паперів визнано те, що повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів надіслано не у спосіб, що передбачено Статутом Товариства; умови договору з членами наглядової ради Товариства не затверджено органами Товариства; Товариство розкрило особливу інформацію з порушенням закону; на веб-сторінці позивача не зазначено іншу юридичну особу в якості афілійованої; до Положення про наглядову раду Товариства включено положення, які суперечать вимогам закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до статі 166 Господарського кодексу України державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, статус, порядок організації та діяльності якої визначаються законом. Форми державного регулювання ринку цінних паперів, порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів суб'єктами господарювання та відповідальність цих суб'єктів за порушення правил зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законодавчими актами.

Такими законодавчими актами, зокрема, є Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі Закон N448/96-ВР), який визначає правові засади у сфері здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів внормовано та Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі Закон N3480-IV), який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Законом N3480-IV визначено зміст термінів «випуск цінних паперів», «обіг цінних паперів» та «фондовий ринок (ринок цінних паперів)».

Відповідно до статті 1 Закону N448/96-ВР ( в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної постанови) для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Згідно зі статтями Закону N448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює НКПЦ, яка діє на підставі Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, що затверджується Президентом України.

Статтею 7 вказаного Закону та Положенням про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011р. N1063/2011 (далі Положення N1063), визначено основні завдання та повноваження НКПЦ.

З огляду на зміст Закону N3480-IV, Закону N448/96-ВР та Положення N1063, до завдань та компетенції НКПЦ віднесено контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів, за випуском і обігом цінних паперів та надано право застосовувати передбачені пунктом 5 частини 1 статті 8 Закону N448/96-ВР санкції виключно за порушення, які безпосередньо пов'язані з такою діяльністю.

В той же час, змістом правопорушень (за виключенням порушення, зазначеного у пункті 3 оскаржуваної постанови), за вчинення яких НКПЦ застосувало до Товариства санкції, передбачені статтею 8 Закону N448/96-ВР, не є діяльність позивача в якості учасника ринку цінних паперів та не пов'язана з випуском та обігом цінних паперів. Всі дії, перелічені у пунктах 1, 2, 4 постанови від 20.02.2013р., Товариством здійснено з метою реалізації корпоративних правовідносин.

В зв'язку з цим відповідач не мав підстав застосовувати до Товариства санкції, передбачені статтею 8 Закону N448/96-ВР, за порушення законодавства, не пов'язаного безпосередньо з випуском та обігом цінних паперів та правовідносинами між учасниками фондового ринку щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Що стосується правопорушення, зазначеного у пункті 3 постанови НКПЦ від 20.02.2013р., то колегія суддів враховує наступне.

Всупереч приписам Розділу VІІ Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012р. N1470 (далі Правила №1470), постанова від 20.02.2013р. не містить викладення обставин правопорушення, тобто не вказує, коли та яку саме інформацію не розкрило Товариство в Електронній системі комплексного розкриття інформації (далі - ЕСКРІН).

Крім того, колегія враховує наступне.

Враховуючи приписи статей 238, 239 Господарського кодексу України, санкції, застосовані відповідачем до Товариства, за своєю правової природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З акту перевірки від 27.12.2012р. вбачається, що НКПЦ вважає порушенням Правил №1470 ту обставину, що Товариство не розкрило в ЕСКРІН інформацію про факт лістингу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам закону, відповідач не надав докази, які спростовують твердження Товариства про те, що позивач не мав можливості для своєчасного розкриття інформації про включення 3.04.2012р. у лістинг фондової біржі, оскільки це можуть робити лише юридичні особи, що зареєстровані в ЕСКРІН, а позивача зареєстровано не було. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач розкрив інформацію про факт лістингу у відповідності до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006р. N1591, яке також було чинним на той час

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що при прийнятті постанови №165-ДН-1-Е відповідач діяв з порушенням вимог чинного законодавства та всупереч принципів, передбачених частиною 3 статті 2 КАС України, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова окружного адміністративного суду м. Києва та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду повинні бути скасовані, а позов - задоволено.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інтернет Глобал Текнолоджи» задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013р. скасувати.

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Інтернет Глобал Текнолоджи» задовольнити.

Визнати протиправними дії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо прийняття постанови №165-ДН-1-Е від 20.02.2013р. про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та скасувати цю постанову.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз