Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/59296/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 806/3521/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Сістем Адміністрейшн» до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, про визнання протиправним та скасування рішення від 30.10.2012 року № 101060000/2012/300671/2, стягнення 10896,46 грн., -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Сістем Адміністрейшн» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці від 30.10.2012 року №101060000/2012/300671/2 про коригування митної вартості та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Сістем Адміністрейшн» надмірно сплачені кошти у сумі 10896,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Житомирської митниці суперечить приписам чинного митного законодавства, оскільки товариством були дотримані усі умови для застосування основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Для здійснення митного оформлення товарів за вантажно - митною декларацією, крім самої декларації, митному органу були надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару відповідно до п.2 ст.53 Митного кодексу України. Проте, документи митним органом до уваги взяті не були з причин відсутності в них достатньої інформації, необхідної для підтвердження заявленого декларантом розрахунку митної вартості. На думку позивача, у митниці не було достатніх підстав для визначення митної вартості з використанням резервного методу, оскільки митним органом не доведено існування обставин, які б підтверджували обґрунтованість його сумнівів щодо задекларованої декларантом митної вартості імпортованих товарів, як і не було підстав вимагати від товариства подання додаткових документів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості від 30.10.2012 року № 101060000/2012/300671/2.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Сістем Адміністрейшн» 10896,46 грн., що складає суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість 8643,43 грн. та 2253,03 грн. мита.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Житомирська митниця Міністерства доходів і зборів України звернулась з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами викладені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Сістем Адміністрейшн» створено 18.03.2013 року шляхом перейменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Сідс Альянс» та є правонаступником останнього.

01.10.2012 року між ТОВ «Юкрейніан Сідс Альянс» та компанією UCC TRADING LIMITED було укладено контракт №011012-SВ, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити Натрій двовуглекислий (далі - товар) на умовах поставки - CIF Одеса (Інкотермс в редакції 2000 року) за транспортними інструкціями покупця.

Відповідно до розділу 4 контракту, ціна 1 т натрію двовуглекислого (харчова), на умовах CIF Одеса, складає 275,00 Доларів США. Оплата здійснюється на основі рахунку, виставленого продавцем. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

З метою митного оформлення придбаного товару 30.10.2012 року ТОВ «Юкрейніан Сідс Альянс» до Житомирської митниці було подано вантажно-митну декларацію №101060000/2012/019352; контракт №011012-SВ від 01.10.2012 року; коносамент YNUA0680865 від 22.09.2012 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 02.10.2012 року; накладну СМR від 26.10.2012 року; сертифікати якості та походження; копію вантажно-митної декларації країни відправлення №5201201200512374507 від 19.09.2012 р.; інші документи на підтвердження якісних характеристик товару. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, 275 дол. США за 1 т.

30.10.2012 року митним органом було зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту; виписку з бухгалтерської документації (балансова довідка, видаткові накладні); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В цей же день декларантом було подано до митниці комерційну пропозицію б\н від 25.10.2012 року; прайс-лист виробника товару; інвойс між третіми особами № НLС 120123304 від 05.09.2012 року.

За результатами розгляду поданої митної декларації та додаткових документів митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації за №101060000/2012/00719, в якій зазначено, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом невірно розрахована митна вартість товару та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Окрім того, Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №101060000/2012/300671/2 від 30.10.2012 року та застосовано резервний метод.

Прийняте митним органом рішення ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом рішеннях МД № 100200000/2/495381 від 05.09.2012 року, тобто було здійснено коригування в бік збільшення митної вартості задекларованих товариством товарів.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем, безпідставно та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості, а тому рішення про коригування митної вартості №101060000/2012/300671/2 від 30.10.2012 року є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо стягнення надмірно сплачених коштів виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення митного контролю, одночасно з поданням вантажно-митної декларації, митному органу було подано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару зазначену у декларації, зокрема, документи передбачені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що доводи митного органу, що контракт від 01.10.2012 р. № 011012-SB не містить відліку дати оплати товару, а Інвойс (рахунок-фактура) № 021013-SB був виданий 02.10.2012 року не містив жодних умов оплати, окрім банківських реквізитів і лише посилання на номер контракту без зазначення дати його укладення, не спростовують правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору та не ставлять під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

Посилання митного органу, стосовно того, що відвантаження товару на адресу ТОВ «Юкрейніан Сідс Альянс» відбулося раніше ніж був укладений зовнішньоекономічний контракт та підписаний рахунок - фактура, спростовуються встановленими судом обставинами справи, зокрема тим, що з листів ТОВ «Юкрейніан Сідс Альянс» від 16.07.2012 року та компанії UCC TRADING LTD від 23.07.2012 року вбачається, що у липні 2012 року ТОВ «Юкрейніан Сідс Альянс» і компанія UCC TRADING LTD домовились про співпрацю, а саме про поставку останнім позивачу на постійній умові натрію двовуглекислого на умовах поставки - CIF - Одеса.

У зв'язку з цим, 08.08.2012 року між компанією Ю.Сі.Сі. Трейдінг Лімітед (UCC TRADING LTD) та HENG YANG HAI LIAN SALT SOLUTION CHEMISTRY CO., LTD було укладено контракт на продаж двовуглекислого натрію (бікарбонат соди).

25.08.2012 року HENG YANG HAI LIAN SALT SOLUTION CHEMISTRY CO було направлено комерційну пропозицію LTD Ю.Сі.Сі. Трейдінг Лімітед, а 05.09.2012 року - комерційний рахунок.

У подальшому виробником HENG YANG HAI LIAN SALT SOLUTION CHEMISTRY CO., LTD покупцю ТОВ «Юкрейніан Сідс Альянс» було виписано декларацію виробника.

Митна декларація для експорту UCC TRADING LTD оформлена 19.09.2012 року, а коносамент YNUA0680865 - 22.09.2012 року.

01.10.2012 року між ТОВ «Юкрейніан Сідс Альянс» та компанією UCC TRADING LIMITED було укладено контракт № 011012-SВ.

Враховуючи наведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем були надані митному органу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Виходячи з наведеного рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості є обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частин першої, п'ятої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про неправомірність дій відповідача виключно у зв'язку з порушенням визначеного статтею 57 Митного кодексу України порядку її визначення.

Аналіз положень статей 57, 58 цього Кодексу дає колегії суддів Вищого адміністративного суду України підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ та/або мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита, фактично визначили митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінили митний орган.

Наведена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, що визначена, зокрема, у постановах від 07.09.2012 року у справі № 21-242а12 та від 17.12.2013 року у справі № 21-439а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 242-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У зв'язку з наведеним підлягають скасуванню постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Сістем Адміністрейшн» 10896,46 грн., що складає суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість 8643,43 грн. та 2253,03 грн. мита.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 806/3521/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Сістем Адміністрейшн» 10896,46 грн., що складає суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість 8643,43 грн. та 2253,03 грн. мита, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: