Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/27622/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А-1815 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А-1815 про визнання неправомірними дій, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини А-1815 про визнання неправомірними дій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Визнано дії військової частини А-1815 протиправними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплати позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, передбачену пунктом 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період до 11 березня 2000 року та з 22 травня 2008 року по 04 жовтня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, військова частина А-1815 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами було встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А 0870. Згідно наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 21 червня 2010 року № 305 позивача було звільнено з військової служби в запас. 04 жовтня 2010 року наказом командира військової частини А 0870 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Чернігівського ОМВК Чернігівської області.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10рп/2008.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій частково погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна з 11 березня 2000 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в новій редакції та доповнена пунктом 2 статті 9-1, яким визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначений Закон набирає чинності з 01 січня 2007 року.

Однак, дія викладеного пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинена на 2007 рік Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», а Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» взагалі виключена.

Лише після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року №10рп/2008 положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновили свою редакцію, але з урахуванням частини 2 статті 152 Конституції України, тільки з момент ухвалення цього Рішення.

Проте, положення статті 91 вказаного Закону, на позивача не розповсюджуються, оскільки регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби, оскільки вказані положення Закону не передбачають виплату заборгованості по речовому майну до військовослужбовців, що були звільнені зі служби.

Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, зокрема викладеною в постанові від 21 січня 2014 року № 21-470а13.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

Касаційну скаргу Військової частини А-1815 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А-1815 про визнання неправомірними дій - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Військової частини А-1815 про визнання неправомірними дій відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко