Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/32361/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головуючого в судовому засіданні), Головчук С.В., Іваненко Я.Л.,секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представника позивача - Кратенко Ю.О., третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року,

встановив:

У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (далі - ПАТ "Західінкомбанк") пред'явило позов до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Перший відділ ДВС Луцького МУЮ) про визнання неправомірними дій головного державного виконавця щодо прийняття постанови від 21.09.2010 р. про оголошення розшуку майна боржника, визнання неправомірною і скасування постанови від 21.09.2010 р. про оголошення розшуку майна боржника, винесеної головним державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного провадження № 12172236, заборону відповідачу і його посадовим особам здійснювати в подальшому будь-які виконавчі дії по 408-ми виконавчим провадженням і зведеному виконавчому провадженню № 12172236.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.03.2009 р., 01.07.2010 р. і 14.09.2010 р. головним державним виконавцем Ліщуком О.О. було зупинено ряд виконавчих проваджень з примусового стягнення боргу з ТОВ КБ "Західінкомбанк" (всього 408 виконавчих проваджень). Вказані виконавчі провадження були об'єднані в зведене виконавче провадження № 12172236 ще до їх зупинення. Незважаючи на встановлену Законом України "Про виконавче провадження" пряму заборону проводити виконавчі дії в період зупинення виконавчого провадження, головним державним виконавцем Ліщуком О.О. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 12172236 прийнято постанову про оголошення розшуку майна боржника. Про незаконність оскаржуваної постанови свідчить також відсутність письмової згоди стягувачів відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати, яка є обов'язковою в силу статті 42 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 8 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправною і скасовано постанову головного державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Ліщука О.О. від 21.09.2010 р. про оголошення розшуку майна боржника. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Західінкомбанк" просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що визнання протиправною і скасування постанови від 21.09.2010 р. автоматично тягне за собою визнання неправомірними дій державного виконавця по її прийняттю, а відмова судів в задоволенні позовної вимоги про заборону відповідачу в подальшому вчиняти будь-які дії по 408-ми виконавчим провадженням, в тому числі зведеному виконавчому провадженню, суперечить статтям 3, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Справа розглядається за відсутності представника відповідача і третьої особи ОСОБА_6, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача і третьої особи ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що на виконанні в Першому відділі ДВС Луцького МУЮ перебуває зведене виконавче провадження № 12172236 від 03.04.2009 р. по стягненню з ПАТ "Західінкомбанк" на користь юридичних і фізичних осіб коштів на загальну суму 31 857 171, 29 грн.

23.06.2010 р. головним державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Ліщуком О.О. при виконанні зведеного виконавчого провадження проведено опис і арешт чотирьох транспортних засобів, що належать боржнику - ПАТ "Західінкомбанк".

01.07.2010 р. виконавчі провадження зупинені у зв'язку з поданням боржником 25.06.2010 р. позовної заяви до Луцького міськрайонного суду про виключення майна з-під арешту.

Постановою головного державного виконавця Ліщука О.О. від 21.09.2010 р., затвердженою в.о. начальника Першого відділу ДВС Луцького МУЮ, оголошено розшук майна ПАТ "Західінкомбанк" та зобов'язано ОРДПС затримати автомобілі, які належать банку.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 34 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту.

Згідно з частиною другою статті 34 і абзацом четвертим частини другої статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 34 цього Закону, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про виключення його з опису, - до розгляду питання по суті.

В силу частини четвертої статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому статтями 28, 32, 33, 78, 79, 80 цього Закону, а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, наведеним спростовуються доводи позивача щодо неможливості державного виконавця вчиняти дії по розшуку майна боржника в період зупинення виконавчих проваджень.

Правові підстави і порядок оголошення розшуку боржника та/або його майна визначені у статті 42 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом наведеної норми Закону в разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини (частина перша статі 42 Закону). У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (частина друга статі 42 Закону). За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку (частина п'ята статі 42 Закону).

Згідно з частиною третьою статті 45, статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" авансовий внесок стягувачів на проведення виконавчих дій входить до складу коштів виконавчого провадження та передбачає внесення стягувачем за погодженням із державним виконавцем певної грошової суми на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини.

До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать, зокрема, кошти, витрачені на: перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби (частина четверта статті 45 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, передбачена частиною п'ятою статі 42 Закону України "Про виконавче провадження" письмова згода стягувача авансувати і відшкодувати витрати на розшук майна є необхідною лише за умови наявності зазначених витрат, тобто тоді, коли державний виконавець має намір проводити виконавчі дії, що потребують витрачання певних коштів.

Звернення державного виконавця до органів державної патрульної служби затримати автомобілі, що належать боржнику, не потребує будь-яких витрат, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість оголошення розшуку майна за виконавчими документами, не зазначеними у частині першій статі 42 Закону України "Про виконавче провадження", виключно за згодою стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати.

Окрім того, суди фактично підмінили поняття "згода на відшкодування витрат на розшук майна" та "згода на проведення розшуку майна", що мають різне юридичне значення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій про скасування постанови головного державного виконавця від 21.09.2010р. ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для їх скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

У зв'язку з цим не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття оспорюваної постанови, яка є похідною від вимоги про скасування останньої, тому судові рішення в цій частині є по суті правильними.

Колегія суддів також погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності позовної вимоги про заборону відповідачу в подальшому вчиняти будь-які дії по зведеному виконавчому провадженню, оскільки такий судовий припис суперечив би завданню адміністративного судочинства щодо захисту порушеного права (частина перша статті 2 і частина перша статті 6 КАС України), а з іншого боку, така абсолютна заборона призвела би до неможливості вчинення виконавчих дій на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", в тому числі після відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною і скасування постанови головного державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Ліщука О.О. від 21.09.2010 р. про оголошення розшуку майна боржника.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЧерпак Ю.К.Судді:Головчук С.В. Іваненко Я.Л.