Постанова ВАСУ від 08.06.2015 року

Друк

Пошук

601

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 рокум. КиївК/9991/2298/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаряМіщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.10.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011

у справі № 2а-407/10/0770 (37590/10)

за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

до 1. Приватного підприємства «Весна»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Трейд»,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Ужгородською МДПІ у Закарпатській області подано позов про стягнення коштів в сумі 1 480 000 000,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.10.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи.

ТОВ «Оптіма Трейд» подало касаційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу суду апеляційної інстанції, виключивши з мотивувальної частини положення щодо визнання договору від 01.02.2008, укладеним з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції ДПА України від 10.10.2008 «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна» у кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно ОСОБА_2 директора ПП «Весна» за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, проведена перевірка ПП «Весна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.2007 по 31.08.2008, за результатами якої складено акт від 18.02.2009 № 6/23-50/20459893.

Посилаючись на обставини, що зафіксовані цим актом перевірки, та викладені в акті висновки, згідно з якими поставлено під сумнів реальне вчинення господарських операцій з поставки товарів між ПП «Весна» та ТОВ «Оптіма Трейд» за договором від 01.02.2008 № В-08/02-1, позивач вважає, що цей правочин є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном держави доходів бюджету внаслідок несплати податків, а відтак, в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним.

При цьому позивач посилається на такі обставини.

Відповідно до договору від 01.02.2008 № В-08/02-1 ПП «Весна» (постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажило ТОВ «Оптіма Трейд» (покупець) нафтопродукти.

Поставка товару згідно з договором здійснювалась на умовах EXW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт».

У відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій з огляду на відсутні основні фонди, технічних персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також трудові ресурси та умови зберігання нафтопродуктів.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Необхідними умовами для висновків про нікчемність правочину - договору є його укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї зі сторін щодо настання протиправних наслідків.

Висновки про нереальність господарських операцій з поставки товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

До того ж встановлення певних фактів в акті перевірки, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення такі факти самі собою не є доказом допущення підприємством чи відсутності з боку останнього певного порушення. При цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення правочину договору поставки товару від 01.02.2008 № В-08/02-1 між ПП «Весна» та ТОВ «Оптіма Трейд».

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення правочину, в результаті чого встановлено, що господарські операції з поставки та оплати товару мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судами встановлено, що транспортування товару за договором фактично не відбувалось, оскільки відповідно до договору зберігання від 01.07.2005 № 0107/05-4 ВАТ «Дніпронафтопродукт» надає ТОВ «Оптіма Трейд» послуги зберігання нафтопродуктів. Нафтопродукти згідно з актами здачі-прийому ПММ за договором зберігання прийняті від ПП «Весна» та передані ТОВ «Оптіма Трейд» на зберігання на одному складі ВАТ «Дніпронафтопрдукт», на якому ТОВ «Оптіма Трейд» і здійснило приймання товару від ПП «Весна». Судом першої інстанції оцінені первинні документи, складені щодо господарських операцій, як такі, що є достатніми для підтвердження вчинення операцій.

З огляду на викладене, а також виходячи з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт ухилення від сплати податків посадовими особами підприємств, зокрема обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду першої інстанцій про відсутність підстав вважати договір поставки товару від 01.02.2008 № В-08/02-1 нікчемним.

Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не надано відомостей щодо наявності в діях посадових осіб ПП «Весна» та ТОВ «Оптіма Трейд» вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Разом з тим суд апеляційної інстанції в супереч вищенаведеному зазначив про встановлені ним обставини про те, що директор ПП «Весна» ОСОБА_2 у жовтні 2007 року купив ПП «Весна». З метою ухилення від сплати податків не вів податкового та бухгалтерського обліку, а здійснив операції, в т.ч. за договором від 01.02.2008 № В-08/02-1, за якими ухилився від сплати податку на додану вартість. За фактом ухилення від сплати податків та службового підроблення органами досудового слідства порушена кримінальна справа. На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України, проте вирок суду не набрав законної сили.

Незважаючи на те, що вирок суду не набрав законної сили, суд апеляційної інстанції визнав доведеними вказані обставини та дійшов висновку про те, що при укладенні спірного правочину ПП «Весна» в особі директора порушило публічний порядок, тому такий правочин є таким, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, а отже, є нікчемним.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне задовольнити касаційну скаргу ТОВ «Оптіма Трейд» та виключити з мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції висновок суду про нікчемність правочину від 01.02.2008 № В-08/02-1, оскільки для такого висновку необхідною умовою є наявність умислу на вчинення правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Проте протиправний умисел посадової особи ПП «Весна» на час вирішення справи судом апеляційної інстанції не був підтверджений обвинувальним вироком, який би набрав законної сили.

Окрім того, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України адміністративно-господарські конфіскаційні санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Закінчення будь-якого із вказаних строків виключає застосування таких санкцій до субєкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на встановлену судами обставину щодо подання позову про стягнення коштів в порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, у лютому 2010 року, позов про стягнення коштів не міг бути задоволений ще й з тих підстав, що річний строк для застосування таких санкцій, перебіг якого розпочинається з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом закінчився.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача. Касаційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції зміні з виключенням з її мотивувальної частини першого речення в останньому абзаці на сторінці пятій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Трейд» задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 змінити, виключивши з її мотивувальної частини перше речення в останньому абзаці на сторінці пятій. У решті ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 залишити без змін.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун

Популярні новини