Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" травня 2014 р. м. Київ К/800/25402/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Ємельянової В.І., Малиніна В.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського районного суду м. Донецька від 5 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року,

встановив:

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.12.2012 р. просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати нарахованої ним суми (боргу) підвищення до пенсії, зобов'язати його виплатити нараховану суму (борг) підвищення до пенсії.

Позов обґрунтував тим, що відповідач протиправно не виплачує нараховану ним на виконання постанови Київського районного суду м. Донецька від 12 травня 2011 року суму підвищення до пенсії за період з 16.09.2010 р. по 22.07.2011 р.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 5 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість судових рішення і неповне встановлення судами обставин справи, просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що постановою Київського районного суду м. Донецька від 12 травня 2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька нарахувати і виплатити ОСОБА_4 як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 16.09.2010 р. по час дії приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На виконання вказаного судового рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька нарахувало позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 16.09.2010 р. по 22.07.2011 р., однак не виплатило, посилаючись на Закон України від 14.06.2011 р. № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким визначено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. про відповідність вказаних положень Закону Конституції України та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та від 28.12.2011 р. № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", якими, відповідно, встановлено підвищення до пенсії дітям війни з 23.07.2011 р. в розмірі 49,80 грн, та з 01.01.2012 р. - у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.

З тих самих підстав відмовили в задоволенні позову і суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька сумлінно виконувало приписи постанови Київського районного суду м. Донецька від 12 травня 2011 року, своєчасно та у повному обсязі проводило нарахування і виплати підвищення до пенсії відповідно до діючого законодавства за відповідні періоди.

Разом з тим суди не врахували, що даний спір стосується виплати нарахованого відповідачем підвищення до пенсії за період з 16.09.2010 р. по 22.07.2011 р., та фактично вирішили питання правомірності обчислення ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни після 22.07.2011 р., хоча такі позовні вимоги ним не заявлялись.

Водночас позов ОСОБА_4 про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 16.09.2010 р. по 22.07.2011 р. вже був вирішений постановою Київського районного суду м. Донецька від 12 травня 2011 року, яка набрала законної сили і підлягала виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а не на підставі ще одного судового рішення.

Таким чином, повторно звертаючись до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька, позивач обрав неправильний спосіб захисту свого права, яке підлягає реалізації шляхом примусового виконання ухваленого на його користь судового рішення органами Державної виконавчої служби України.

Отже, позов не підлягав задоволенню саме з наведених підстав, тому мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського районного суду міста Донецька від 5 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Ємельянова В.І. Малинін В.В.