Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/38391/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_4

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013

у справі № 817/1259/13-а Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (ОДПІ)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013, позов задоволено: стягнуто з відповідача до Державного бюджету податкову заборгованість з податку на додану вартість у сумі 35319,02 грн., р/р 31114029700003, одержувач Дубенське УДКСУ Рівненської області, ЄДРПОУ 38043480, банк одержувача ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, код платежу 14010100.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для звернення ОДПІ з позовом до суду про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість став факт не сплати останнім грошових зобов'язань із цього податку, визначених згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2012 № 888635174. Відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 21718,00 грн. за основним платежем та 10859,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання із податку на додану вартість, збільшеного вказаним податковим повідомленням-рішенням, ОДПІ винесено податкову вимогу від 12.12.2012 № 617 на суму 35319,02 грн., з яких: 21317,81 грн. - основний платіж, 10859,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), 3087,91 грн. - пеня.

За визначенням підпункту 14.1.175 Податкового кодексу України (ПК) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до абзацу першого пункту 56.18 ст. 56 ПК з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий цього пункту)

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з абзацом 1 пункту 95.3 стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що суми грошових зобов'язань із податку на додану вартість визначені контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2012 № 888635174, є узгодженими, оскільки не оскаржені відповідачем, та за встановленого факту їх несплати в установлений пунктом 57.3 ст. 57 ПК строк підлягають стягненню у судовому порядку.

Такі висновки, однак, є правильними лише частково.

Так, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 817/2182/13-а за позовом СПД ОСОБА_4 до Дубенської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 № 888635174.

Отже, сума грошового зобов'язання із податку на додану вартість збільшена за податковим повідомленням-рішенням від 23.11.2012 № 888635174, несплата якого стала підставою для адміністративного позову ОДПІ, на дату прийняття рішення судом апеляційної інстанції втратила правове значення податкового боргу та стала неузгодженою сумою грошового зобов'язання. Вказані обставини виключають правові підстави для примусового стягнення з платника податків суми грошового зобов'язання, визначеної контролюючим органом.

Відповідно до частини 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права (частина 3 ст. 195 КАС України).

Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, СПД ОСОБА_4 посилається, в тому числі, на те, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 у справі № 817/2182/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Дубенської ОДПІ від 23.11.2012 № 8886351740; визнані протиправними дії Дубенської ОДПІ щодо нарахування СПД ОСОБА_4 пені у сумі 3087,91 грн. Копії цих судових рішень приєднані до касаційної скарги.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити, скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев