Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року К/9991/3021/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про прийняття додаткової постанови

у справі № 2-а-26489/08

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.02.2008 № 0000171701/0, № 0000181701/0, від 28.02.2008 № 0000171701/1, № 0000181701/1, від 13.05.2008 № 0000171701/2, № 0000181701/2, № 1038921701/2 та від 13.08.208 № 0000171701/3, № 0000181701/3, № 1038921701/3.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2014 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 скасовано. Позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області від 07.02.2008 № 0000171701/0, від 28.02.2008 № 0000171701/1, від 13.05.2008 № 0000171701/2, від 13.08.2008 № 0000171701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 9059,10 грн.; від 07.02.2008 № 0000181701/0, від 28.02.2008 № 0000181701/1, від 13.05.2008 № 0000181701/2, від 13.08.2008 № 0000181701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 211861,90 грн., в т.ч. 150177 грн. основного платежу та 61684,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 13.05.2008 № 1038921701/2, від 13.08.2008 № 1038921701/3 про визначення податкового зобов'язання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 1020 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала заяву, в якій просить вирішити питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-бухгалтерської експертизи.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення вказаної заяви, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на те, що судом касаційної інстанції було ухвалене судове рішення на користь позивачки у справі, цей суд повинен був здійснити розподіл судових витрат, присудивши всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судом касаційної інстанції встановлено, що позивачка понесла судові витрати за проведення призначеної судом судово-бухгалтерської експертизи (висновок від 30.03.2010 № 70 Аудиторської фірми «Актив-плюс»).

Документально підтвердженими витратами позивачки з проведення вказаної експертизи є витрати в загальній сумі 4000 грн., в т.ч. сплачені згідно з квитанціями від 07.06.2010 № 1494.114.1 в сумі 2000 грн., від 22.09.2010 № 27 в сумі 1000 грн. та від 17.02.2010 № 2866784 в сумі 1000 грн. (а.с. 27а, 27б, 28 т.2).

Додана до заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат ксерокопія рахунку від 29.12.2009 № 50 на проведення попередньої оплати за судово-економічну експертизу на користь ПП «АФ «Актив-плюс» в сумі 6000 грн. не є розрахунковим документом, що підтверджує оплату. До того ж цей документ не є належним чином засвідченою копією.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції при прийнятті нової постанови про задоволення позову повністю не вирішив питання про розподіл судових витрат, необхідно прийняти додаткову постанову, стягнувши з Державного бюджету України на користь позивачки документально підтверджені судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в сумі 4000 грн.

Керуючись ст. ст. 87, 92, 94, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, адреса: 13501, АДРЕСА_1) судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун