Постанова ВАСУ від 06.04.2016 року

Друк

Пошук

362

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/14050/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2а-24341/10/0570

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до 1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька,

2. Державної податкової адміністрації у Донецькій області,

3. Державної податкової адміністрації України

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька (далі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації у Донецькій області (далі - відповідач-2), Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач-3) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08 липня 2010 року № 0001092343/10963/130 (з урахуванням уточнення до позову).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у задоволені позову було відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу ДПА України, посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У запереченні на касаційну скаргу ДПА у Донецькій області, посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Кийбишевському районі м. Донецька була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - приватному підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт на бланку № 000296 від 23 червня 2010 року (зареєстрований за № 107/05/66/23/НОМЕР_1).

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у тому, що ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, мав зареєстровану у органі державної податкової служби книгу обліку доходів та витрат, проте не вносив до зазначеної книги відомостей про вартість товарів, отриманих для продажу (останній запис у книзі був зроблений 26 червня 2003 року), та, відповідно, не здійснював облік товарних запасів, які реалізовувались. При цьому, в акті перевірки було вказано, що розрахункові операції підприємцем проводились із застосуванням реєстратора розрахункових операцій Mini-ФП.01 (заводський № 02001721, фіскальний № 0566001587).

08 липня 2010 року ДПІ у Кийбишевському районі м. Донецька на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0001092343/10963/130, яким на підставі статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 21029,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами факту належного ведення обліку товарів за місцем їх реалізації.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

За приписами статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого проводити державну регуляторну політику.

Кабінетом Міністрів України на виконання положень статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято постанову від 26 вересня 2001 року № 1269 «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат».

За приписами пунктів 1, 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Форма Книги обліку доходів і витрат визначено Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (додаток № 10), затвердженою наказом ДПА України від 21 квітня 1993 року № 12, відповідно до положень якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку доходів і витрат містить наступні розділи: 1 - період обліку; 2 - кількість виготовленої продукції (наданих послуг); 3 - витрати на виробництво продукції, придбання товару; 4 - кількість проданої продукції (наданих послуг); 5 - ціна продажу продукції (послуг); 6 - сума виручки (доходу); 7 - чистий доход.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що книга обліку доходів і витрат призначена виключно для обліку доходів та витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва, та не передбачає обліку товарних запасів.

Зважаючи на те, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування та при здійсненні розрахункових операцій застосовує реєстратор розрахункових операцій типу Mini-ФП.01, колегія суддів вказує про відсутність у податкового органу правових підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за неведення книги обліку доходів і витрат.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для скасування освоюваного рішення, з огляду на що ухвалені у даній справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року і ухвалення нового судового рішення про задоволенння позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про застосування штрафних санкцій від 08 липня 2010 року № 0001092343/10963/130.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна

Популярні новини