Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/61783/13

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Донця О.Є., Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р. у справі № 826/5063/13-а за позовом Приватного підприємства «Еліпс-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення, стягнення надміру сплачених платежів, –

в с т а н о в и л а :

Приватне підприємство «Елпіс-Україна» звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2013 №100270000/2013/300191/2 та стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р., позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 22.02.2013р. №100270000/2013/300191/2. Стягнено з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Приватного підприємства «Елпіс-Україна» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовим рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві звернулося з касаційною скаргою, у якій позивач просить його скасувати їх та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до її часткового задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство «Елпіс-Україна» згідно з вантажно-митною декларацією від 21.02.2013 року року №100270000/2013/152649 подало Київській регіональній митниці до митного оформлення товар «чорнослив 50/60 без кісточки (Dried pitted prunes 50/60), сушений, без додавання цукру, дата випуску 09.11.2012», виробник «Nevada Argentina S.A.», країна виробництва Аргентина. Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 2,54 долари США за кг.

Не погоджуючись із визначеною позивачем митною вартістю товарів, Київською регіональною митницею було винесене рішення про коригування заявленої митної вартості з 2,54 доларів США за кг. до 3,45 доларів США за кг. товару.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходи з того, що підприємством, на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом, було надано усі необхідні документи у зв’язку з чим підстав для коригування такої вартості у митного органу не було. Відтак, встановивши неправомірність спірного рішення першого відповідача, на підставі якого позивачем до Державного бюджету України додатково сплачено ПДВ в розмірі 30 549,25 грн., суди дійшли висновку про необхідність стягнення через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві вказаної суми.

Перевіряючи на предмет правомірності висновок судів щодо стягнення через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві суми надміру сплаченого ПДВ, який виключно є спірним в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу подає додаткові документи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Проте, у випадку прийняття рішення про стягнення суми надміру сплаченого ПДВ та/або мита, одночасно скасовуючи рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, фактично визначається вартість ввезеного товару, чим підмінюється виняткова компетенція митних органів в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості. Наведена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, що визначена, зокрема, у постановах від 07.09.2012 року у справі № 21-242а12 та від 17.12.2013 року у справі № 21-439а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 242-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У зв’язку з наведеним підлягають скасуванню постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2013р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р. в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Приватного підприємства «Елпіс-Україна» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але, вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення частково помилкових судових рішень.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220 222 229 230 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Приватного підприємства «Елпіс-Україна» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн., ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: