Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2015 р. м. Київ К/800/33119/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013року

у справі №2а/0470/14530/11

за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 року Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, яким просило визнати пункт 17 обов'язкових вимог від 06 червня 2011 року №04-05-05-15/6279 про відшкодування зайво сплаченої суми 33257,60 грн. нечинним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі № 2а/0470/14530/11 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі №2а/0470/14530/11 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить постанову суду другої інстанції скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі № 2а/0470/14530/11.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним управління в Дніпропетровській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» за період 2008 - 2010роки.

В ході проведення перевірки виявлені порушення позивачем фінансової дисципліни та складений акт № 05-21/25 від 18 квітня 2011 року.

Згідно вказаного акту упродовж 2008-2010 років ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» здійснювало навчання працівників і дітей працівників у вищих навчальних закладах України за рахунок коштів підприємства, згідно пункту 9.8 Колективних договорів на 2008, 2009, 2010 роки та Положень про порядок направлення на навчання за рахунок коштів підприємств працівників і дітей працівників, які є додатками до колективних договорів на відповідний рік.

В той час, як згідно до пункту 1.8 Додатку 9.2 до Колективних договорів на навчання у вищі учбові заклади за рахунок підприємства направляються працівники підприємства для отримання тільки однієї вищої освіти категорії «Спеціаліст», підприємством направлено за заочною формою навчання за наступним навчально-кваліфікаційним рівнем «магістр» громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вже закінчили навчальні заклади за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр».

Умови щодо надання подальшого навчання для отримання наступного освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» або «магістр» вищевказаними договорами не передбачалися, чим завдано підприємству матеріальної шкоди на суму 19 257,60 грн.

Також, у вересні 2009 року на підставі наказу Мінтопенерго України від 27 листопада 2008 року № 587 про створення Державного підприємства, окремий структурний підрозділ комбінату «Агроцех «Жовторічанський» виділено у самостійне підприємство.

Навчання за рахунок підприємства працівників та дітей працівників -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, після виділення агроцеху «Жовторічанський» в окреме підприємство, призвело до зайво сплачених за навчання у вищих навчальних закладах коштів на загальну суму 14 000 грн.

Відповідачем прийнято вимогу №04-05-05-15/6279 від 06 червня 2011 року, пунктом 17 якої позивача зобов'язано вжити дієвих заходів для усунення виявлених ревізією порушень, про відшкодування зайво сплаченої вартості навчання у вищих навчальних закладах на загальну суму 33 257,60 грн.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі по тексту Положення), Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Із матеріалів справи вбачається, що вимогою Інспекції зобов'язано ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір в даній справі суди дослідили правомірність проведення оплати навчання та завдання державному підприємству збитків на суму 19 257,60 грн.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанції є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від16 травня 2013 року у справі № 2а/0470/14530/11 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді