Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року м. Київ К-23487/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року

у справі № 2а-23136/09/1270

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Первомайську

третя особа: Державна податкова адміністрація в Луганській області

про визнання нечинним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Первомайську (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування у повному обсязі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 березня 2009 року № 0000952303 та № 0000092303.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі за необґрунтованістю.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Первомайську, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПА в Луганській області, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА в Луганській області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить приватному підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт від 10 грудня 2008 року (реєстраційний № 0207/12/3223/НОМЕР_3).

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали: у непроведенні через реєстратор розрахункових операцій розрахункової операції на загальну суму 51,10 грн. та невидачі розрахункового документа на вказану суму; у незабезпеченні щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за 05 вересня 2008 року та 13 листопада 2008 року; незабезпеченні відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (за виключенням суми закупки), яка склала 53,05 грн.; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2004 року № 637, які полягали у тому, що готівкові кошти на загальну суму 1019,50 грн. згідно фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за період з 01 грудня 2008 року по 09 грудня 2008 року не були оприбутковані, оскільки у розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги обліку розрахункових операцій відсутні записи про вказані суми.

06 березня 2009 року ДПІ у м. Первомайську на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла рішення № 0000092303, яким згідно з абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 5097,50 грн.

06 березня 2009 року ДПІ у м. Первомайську на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла рішення № 0000952303, яким згідно з пунктами 1, 4 статті 17, статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 1200,75 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виявлені перевіркою факти порушень вимог суб'єктом господарської діяльності вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2004 року № 637, та пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи не були спростовані позивачем.

Однак повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 було затверджене Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, згідно з абзацом 3 пункту 2.6 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Відповідно до статті 2 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у разі проведення готівкових розрахунків із використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у даних розрахункової книги та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується копією аркушів книги обліку розрахункових операцій (т.1 арк. справи 76-77), готівкові кошти на загальну суму 1019,50 грн. згідно фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за період з 01 грудня 2008 року по 09 грудня 2008 року не були оприбутковані, оскільки у розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги обліку розрахункових операцій відсутні записи про вказані суми, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності, встановленої абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваного рішення від 06 березня 2009 року № 0000092303.

Відповідно до пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт непроведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункової операції на загальну суму 51,10 грн. та невидачі розрахункового документа на вказану суму підтверджений поясненнями продавця господарської одиниці позивача (т.1 арк. справи 39), факт незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків (0,00 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (за виключенням суми закупки) (104,15 грн.), яка склала 53,05 грн. підтверджений денним Х-звітом від 10 грудня 2008 року та описом готівкових коштів на місці проведення розрахунків, складеним та підписаним продавцем господарської одиниці позивача (т.1 арк. справи 40).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 1 статті 17, статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з цим, щодо притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за кожен факт нероздрукування на реєстраторі розрахункових операцій фіскального звітного чека колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

З огляду на викладене, податковий орган невірно застосував до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 680,00 грн., оскільки невиконання зазначеного обов'язку позивачем є єдиним порушенням, незалежно від кількості днів, а тому штрафна (фінансова) санкція правомірно застосована лише у розмірі 340,00 грн.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оспорюваного рішення від 06 березня 2009 року № 0000952303 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. не є обґрунтованими.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З урахуванням вищевикладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення 06 березня 2009 року №0000952303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн. із ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. В решті оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 225, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Державної податкової інспекції у місті Первомайську 06 березня 2009 року №0000952303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у місті Первомайську 06 березня 2009 року №0000952303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: В.В. Кошіль

А.М. Лосєв