Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року м. Київ справа № 800/30/14

В приміщенні Вищого адміністративного суду України у місті Києві по вулиці Московській, 8, корпус 5.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),суддів:Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., Кравцова О.В., Швеця В.В.,

секретар судового засідання Авдошин М.С.,

за участю позивача ОСОБА_6,

представника відповідача Єрмакової К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 26 вересня 2013 року № 2810/дп-13 про відмову у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Приморського районного суду міста Одеси Турецького О.С.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Комісія, при прийнятті оскаржуваного рішення, необґрунтовано та незаконно відмовила позивачу у відкритті дисциплінарного провадження. Вважає, що оскаржуваним рішенням не дано оцінку обставинам, викладеним в його скаргах, в той час як ним наведено підстави для притягнення судді Турецького О.С. до дисциплінарної відповідальності. Звертає увагу, що під час розгляду цивільної справи суддею допущено порушення норм процесуального права. Зазначає про зникнення з матеріалів справи документів, їх підробку, фальсифікацію матеріалів справи, нерозгляд судом справи в межах заявлених ним вимог. Також вказує, що не відповідає дійсності та має ознаки службового підроблення неіснуюче заперечення відповідача по цивільній справі, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, протягом п'яти поспіль засідань не відбувалось слухання справи через неявку свідків. Крім того, судом не розглядались його заяви про порушення норм процесуального права, відмовлено у видачі повного тексту рішення під розписку, натомість надіслано його поштою через місяць.

Вказаним суддею не взято до уваги його доводи, зроблено висновки, які не ґрунтується на матеріалах справи без аналізу фактів і доказів, необґрунтовано та необ'єктивно вирішено справу.

В письмових запереченнях Комісія просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийняті оскаржуваного рішення вона діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453- VI) та Регламентом Комісії, затвердженим її рішенням від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент).

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його з підстав, викладених в позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши сторін, їх представників, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 23 травня 2013 року, прийнятого суддею Турецьким О.С., позов ОСОБА_6 до ОСОБА_9, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання заповіту недійним - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з процесуальними діями судді по прийняттю вказаного рішення, позивач 14 червня 2013 року звернувся до Комісії зі скаргою (заявою), в якій він просив відкрити дисциплінарну справу відносно судді Турецького О.С. В скарзі позивач зазначив про несправедливий та упереджений розгляд цивільної справи вказаним суддею, незаконне рішення, прийняте за наслідками розгляду цивільної справи та про порушення суддею норм процесуального права, допущених при її розгляді.

31 липня 2013 року позивач звернувся до Комісії з доповненнями до скарги (заяви), в якому зазначив про порушення суддею Турецьким О.С. норм процесуального права під час розгляду ним цивільної справи.

Рішенням Комісії від 26 вересня 2013 року № 2810/дп-13 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_6 щодо дій судді Приморського районного суду міста Одеси Турецького О.С. Листом від 27 вересня 2013 року Комісія повідомила позивача про прийняте нею рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, Комісія виходила з того, що відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону № 2453-VI.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення слід визнати незаконним та скасувати його, зобов'язати Комісію відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Турецького О.С.

Спірні правовідносини регулюються Законом № 2453 та Регламентом Комісії.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з приписами частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

У відповідності до положення частини другої статті 84 Закону № 2453-VI право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453-VI правом на звернення, позивач звернувся до Комісії зі скаргою (заявою) щодо неправомірної поведінки судді Турецького О.С., в якій просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

Підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження визначені частиною першою статті 83 Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Закону № 2453-VI здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів належить до відання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Комісія (частина сьома статті 86 Закону № 2453-VI).

Суд вважає, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою) щодо дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені правом на подання скарги (заяви) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не є суб'єктом правовідносин щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Турецького О.С., оскільки оскаржуване рішення не стосується його прав, свобод або інтересів, а відтак вказане рішення не може порушити права, свободи або інтереси позивача.

Разом з тим, оскільки позивач має право на розгляд поданої ним скарги (заяви), суд перевіряє дотримання Комісією процедури її розгляду та прийняття рішення, передбаченої Законом № 2453-VI.

Відповідно до частини першої статті 84 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Згідно з частиною першою статті 90, пунктів вісім, дев'ять частини першої статті 91 Закону № 2453-VI, Комісія є постійно діючим колегіальним органом у системі судоустрою України, який, зокрема, розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів.

Аналогічні положення закріплені в Регламенті, який визначає порядок роботи Комісії, та процедуру розгляду питань, віднесених до її компетенції Законом № 2453-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями (частина четверта статті 84 Закону № 2453-VI).

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлений статтею 86 Закону № 2453-VI та Регламентом.

Відповідно до положень статті 86 Закону № 2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина друга), який за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд Комісії (частина шоста), яка в свою чергу, вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина перша статті 87).

Аналізуючи дії відповідача, суд дійшов висновку, що Комісія дотрималась процедури розгляду скарги (заяви) позивача, за наслідками якої прийнято рішення відповідно до норм Закону.

Крім того, необхідно зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується з рішенням судді Приморського районного суду міста Одеси Турецького О.С. від 23 травня 2013 року та його процесуальними діями щодо розгляду цивільної справи і прийняття вказаного рішення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень.

Таким чином, давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень. При цьому, Комісія не наділена повноваженнями переглядати судові рішення, встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень.

Відповідно до підпункту «d» пункту 2 Принципу 1 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Отже, питання про законність прийнятих рішень, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Комісією, судом не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків з боку судді Турецького О.С. При цьому, суд зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б могли спростувати законність рішення Комісії від 26 вересня 2013 року № 2810/дп-13.

Крім того, є необґрунтованими доводи позивача про зникнення з матеріалів справи документів, їх підробка, фальсифікація матеріалів справи, як на підставу незаконності оскаржуваного рішення, з огляду на те, що Комісією такі обставини не встановлені, а суду не надано доказів, які б підтверджували наведені обставини.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Комісії відкрити дисциплінарну справу щодо судді Турецького О.С., суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання незаконним рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла законне та обґрунтоване рішення, не допустила протиправних дій при його прийнятті, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, зібраними під час розгляду справи, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді скарги (заяви) позивача Комісією дотримані положення чинного законодавства, а порушень прав, свобод та інтересів позивача встановлено не було.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Судді: О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

О.В. Кравцов

В.В. Швець