Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2014 р. м. Київ К-33953/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Пасічник С.С.,

секретар судового засідання Лавренюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою військової прокуратури Західного регіону України в інтересах ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року в справі за позовом військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до військової частини А 4559 про стягнення грошової компенсації за речове майно,

в с т а н о в и л а :

У липні 2008 року військовий прокурор Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що у грудні 2007 року позивач був звільнений з військової служби, проте йому не було сплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, яку просив стягнути за весь час служби позивача.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року позов задоволено частково: стягнуто грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 355,22 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ТВО командира військової частини А 1350 від 14 грудня 2007 року ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (у зв'язку зі скороченням штатів) з правом носіння військової форми одягу.

Відповідно до довідки на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, позивачу нараховано грошову компенсацію в сумі 4 992,97 грн.

Відповідно до довідки військової частини А 4559 від 11 лютого 2008 року на підставі Директиви Міністра оборони України № Д-322/10/1 від 16 жовтня 2007 року та розпорядження начальника штабу-першого заступника командувача військ Західного оперативного командування від 07 грудня 2007 року № 11/8/446 військова частина А 4559 призначена правонаступником військової частини А 1350.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошова компенсація замість речового забезпечення була передбачена законодавством до 11 березня 2000 року, тому позивач має право на отримання такої компенсації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове апеляційний суд виходив з того, що відсутні докази не одержання позивачем грошової компенсації замість речового майна, надана довідка на одержання грошової компенсації належним чином не завірена, а тому не є належним доказом, жодних документів щодо речового забезпечення правонаступнику військової частини не надходило.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Тобто, на час звернення позивача до командування військової частини для отримання грошової компенсації замість речового майна та до суду з адміністративним позовом Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням зазначеного вище Закону.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема в постановах від 22 жовтня 2013 року по справі № 21-286а13 та від 10 грудня 2013 року по справі № 21-415а13.

Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач мав право на грошову компенсацію замість речового майна після звільнення з військової служби.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу військової прокуратури Західного регіону України задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ С.С. Пасічник /підпис/