Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року м. Київ К/9991/56848/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кочана В.М.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 22 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що йому на підставі статей 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю. Відповідач в порушення вимог вказаного Закону обчислював їх без урахування мінімальних пенсій за віком та прожиткового мінімуму, встановленого законами України на відповідні роки.

Просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з 02 березня 2009 року.

Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 22 липня 2011 року, позов задоволено: зобов'язано нарахувати та виплачувати пенсію як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язане наслідками Чорнобильської катастрофи, в розмірі 6 мінімальних розмірів пенсії за віком, що нараховуються виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що судами не було встановлено період з якого проводити перерахунок пенсії та кінцевої дати проведення такого перерахунку, а також не застосовано наслідки пропуску строку звернення до суду, встановлені статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом третьої групи, відноситься до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і йому призначено пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

02 березня 2009 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області із заявою про перерахунок пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, в задоволенні якої відмовлено.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Частиною 4 зазначеної статті визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць в розмірі з 01 жовтня - 498 грн.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

За таких обставин територіальне управління Пенсійного фонду України повинно було здійснити перерахунок та виплату позивачу державної пенсії та додаткової пенсії, виходячи зі збільшеного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з дня встановлення прожиткового мінімуму.

Відмовляючи у перерахунку пенсії позивача суб'єкт владних повноважень порушив його права та законні інтереси.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд помилково зобов'язав територіальне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок розміру пенсії позивача без визначення дати початку такого перерахунку. Апеляційний суд на це уваги не звернув, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області з заявою 02 березня 2009 року, отже перерахунок призначеної пенсії повинен бути проведений з 01 березня 2009 року.

У касаційній скарзі відповідач помилково посилається на необхідність зазначення кінцевої дати проведення перерахунку пенсії.

Пенсія є періодичним платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена у часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такого виду пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Позивач просив здійснити перерахунок пенсії з 02 березня 2009 року і у подальшому здійснювати перерахунок пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком. При ухваленні судового рішення змін у законодавстві, які потягли б за собою необхідність обмеження у часі перерахунку пенсії, не було, а тому підстав для визначення кінцевої дати перерахунку пенсії немає.

Посилання на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду є помилковим з огляду на те, що про відмову у перерахунку пенсії позивач дізнався з листа відповідача від 12 березня 2009 року та у червні 2009 року звернувся до суду з вимогою про визнання такої відмови неправомірною.

У справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду першої інстанції є помилковими тільки в частині, що відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 22 липня 2011 року скасувати.

Постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2009 року змінити, абзац третій резолютивної частини постанови викласти в такій редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та пенсії по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 01 березня 2009 року».

У решті судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарження не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ В.М. Кочан /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/