Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/29337/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Лосєв А. М. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Коленченко О. О. Бисикало Т. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» на постанову та ухвалуЧернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 рокуу справі№ 825/336/14за позовомДочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року у справі № 825/336/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності», ч. 4 ст. 11, ст. ст. 159, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в податковій звітності з ПДВ за січень-серпень 2013 року складено акт від 06.11.2013 року № 662/22/30504925, яким зафіксовано порушення пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. п. 199.1, 199.4, 199.5 ст. 199, п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість в сумі 877 646,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) в сумі 48 298,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року:

- № 0005792200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 316 469,00 грн. (за основним платежем 877 646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 438 823,00 грн.);

- № 0005802200, яким позиву зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 298,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що враховуючи вимоги пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, згідно з якою пільга з податку на додану вартість не розповсюджується на послуги з перевезення пасажирів на таксі, ДП «Пассервіс» необхідно було з доходу від перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі визначити податкові зобов'язання з ПДВ в загальновстановленому порядку та задекларувати їх у відповідних звітних періодах. Також судами зазначено, що у позивача відсутні законодавчі підстави від вартості разового квитка на приміський маршрут віднімати 1,75 грн., як тариф на міські перевезення, що звільнений від оподаткування ПДВ, а решту вартості такого квитка оподатковувати податком на додану вартість.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Господарська діяльність ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» пов'язана з перевезенням пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах, квитки на які реалізуються через каси ПАТ «ЧОПАС 17499» (код ЄДРПОУ 03119552), міських маршрутах по м. Чернігову, приміських маршрутах, квитки на які реалізуються безпосередньо ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» та почасових перевезеннях.

За період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року проїзд на автобусах ДП «Пассервіс» в межах міста Чернігів коштував 0,75 грн., 1,75 грн. та 2,50 грн. на маршрутному таксі.

На виконання ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29.08.2011 року № 235 встановлено для суб'єктів господарювання (незалежно від форми власності, відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми господарювання), які здійснюють перевезення пасажирів на міських маршрутах загального користування, та введено в дію з 28.05.2011 року: вартість разового квитка на проїзд в автобусі, що працює у звичайному режимі руху - 1,75 грн.; граничну вартість разового квитка на проїзд у автобусі, що працює у режимі маршрутного таксі - 2,50 грн. Суб'єктам господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі, встановити конкретну вартість разового квитка у межах граничної вартості.

Дохід від приміських пасажирських перевезень в сумі 1 314 773,25 грн. ДП «Пассервіс», на думку позивача, не оподатковується ПДВ, оскільки оподаткуванню підлягала різниця між повною вартістю разового квитка на приміський маршрут та 1,75 грн.

Вартість проїзду на приміських маршрутах, квитки на які реалізуються безпосередньо ДП «Пассервіс» за вказаний період, становила: 1,00 грн., 1,25 грн., 1,50 грн., 1,75 грн., 2,00 грн., 2,75 грн., 3,00 грн., 3,25 грн., 3,5 грн., 3,75 грн., 4 грн., 4,25 грн. та 5,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до відомостей, наданих підприємством, зазначено суми, які оподатковувалися ПДВ та не оподатковувалися ПДВ.

Згідно із п. 19 Правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, пасажирський перевізник здійснює перевезення пасажирів за квитками, форма яких затверджується в установленому законодавством порядку.

Особливості договору про перевезення пасажира автомобільним транспортом визначено ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між перевізником та пасажиром у письмовій формі (пасажирський квиток, договір, квитанція тощо) та вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, при туристичних перевезеннях, перевезеннях на замовлення - з моменту посадки в автобус. Такий договір набирає чинності з моменту посадки пасажира в автомобільний транспортний засіб і діє до моменту його висадки у пункті призначення.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що у позивача відсутні законодавчо визначені підстави від вартості разового квитка на приміський маршрут віднімати 1,75 грн. як тариф на міські перевезення, що звільнений від оподаткування ПДВ, а решту вартості такого квитка оподатковувати податком на додану вартість.

Відповідно до абзацу «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Абзац «в» підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України визначає місце постачання послуг як місце фактичного постачання послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання.

У відповідності до пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Статтею 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» надані визначення міського та приміського маршрутів: автобусний маршрут міський - автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту; автобусний маршрут приміський - автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти ї протяжність якого не перевищує 50 км.

Отже, оподаткуванню податком на додану вартість у відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України на загальних підставах підлягає повна вартість разового квитка на приміський маршрут, придбаний пасажиром у ДП «Пассервіс».

В доповненнях до касаційної скарги позивач погодився з правомірністю висновків акта перевірки щодо оподаткування податком на додану вартість перевезень на приміських маршрутах.

Податковий орган, з яким погодились суди першої та апеляційної інстанцій, дійшов висновку про те, що позивачу у відповідності до вимог пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України необхідно було з доходу від перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі визначити податкові зобов'язання з ПДВ в загальновстановленому порядку та задекларувати їх у відповідних звітних періодах.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Пунктом 5.3 статті 5 цього Кодексу визначено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» таксі це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів вважає, що у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу податку на додану вартість щодо перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі, оскільки на такі операції поширюються положення щодо звільнення, визначені пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, адже підприємством не надавались послуги по перевезенню пасажирів в режимі таксі.

Отже, висновок податкового органу про заниження ДП «Пассервіс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість від перевезень автобусами загального користування в режимі маршрутного таксі на суму 1 326 523,00 грн. є необґрунтованим, а доводи щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість від перевезень на приміських маршрутах на суму 219 130,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з необґрунтованістю висновків про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму 1 326 523,00 грн. неправомірними є доводи відповідача про заниження податкового кредиту.

З урахуванням наданого позивачем розрахунку нарахуванню позивачу підлягає податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 197 104,00 грн. основного зобов'язання, 98 522,00 грн. штрафних санкцій та зменшенню розмір від'ємного значення на суму 48 298,00 грн.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень, відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення у справі в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 10.12.2013 року № 0005792200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 680 542,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 340 301,00 грн.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 825/336/14 скасувати в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області 10.12.2013 року № 0005792200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 680 542,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 340 301,00 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області 10.12.2013 року № 0005792200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 680 542,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 340 301,00 грн.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 825/336/14 залишити без змін.

Постанов набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. М. Лосєв

Н. Є. Маринчак