Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/15674/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Землемір» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6.03.2013р. у справі

за позовом Приватного підприємства «Землемір»

до відповідача Черкаської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства

за участю Прокуратури Черкаської області

про скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В :

11.02.2011р. до суду з позовом про скасування пункту 1 розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 21.05.2010р. звернулось Приватне підприємство «Землемір» (далі Підприємство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що своїм розпорядженням відповідач скасував власне розпорядження від 2.04.2010р. про передачу Підприємству в оренду земельної ділянки. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач просив задовольнити адміністративний позов.

Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6.03.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Підприємство звернулась з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпоряджень Золотоніської районної державної адміністрації №325 від 30.08.2005р. та Черкаської обласної державної адміністрації №34 від 18.02.2009р. Підприємством розроблено проект відведення земельної ділянки площею 0,9га. для укладення договору оренди під розміщення бази відпочинку на землях державної власності (запасу).

Розпорядженням Черкаської обладміністрації від 2.04.2010р. №77 затверджено проект землеустрою відведення земельної ділянки та передано її Підприємству в довгострокову оренду.

6.04.2010р. між Золотоніською райдержадміністрацією та Підприємством укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у державному реєстрі земель 16.04.2010р.

Розпорядженням відповідача від 21.05.2010р. №102 відмінено, крім іншого, розпорядження №77 від 2.04.2010р.

Відповідно до статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В своїй постанові від 5.03.2012 року у справі № 21-423а11 Верховний Суд України зазначив наступне :

«суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав, що відповідач як орган місцевого самоврядування, виходячи з конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення, має право змінювати та скасовувати свої власні рішення. Проте, згідно зі статтею 118 Конституції України, статті 1 Закону № 586-XIV МДА є органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 586-XIV (у редакції від 30 жовтня 2010 року, чинній на час виникнення спірних відносин) розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади надано головам обласних державних адміністрацій (стаття 33 зазначеного Закону).

Таким чином, на думку Верховного Суду України, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у справі, яка розглядається голова місцевої державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власне розпорядження.

Крім цього, в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі розпорядження № 778-р позивачеві видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 грудня 2009 року серії ЯИ № 018798.

За таких обставин Верховний Суд України дійшов висновку, що зазначене вище розпорядження є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, тому не може бути в подальшому скасоване державною адміністрацією».

З огляду на викладене, враховуючи, що на підставі розпорядження №77 від 2.04.2010р. укладено договір оренди земельної ділянки, в зв'язку з чим останнє вичерпало свою дію фактом його виконання, та зважуючи на обсяг повноважень голови обласної державної адміністрації, колегія суддів доходить висновку про те, що при прийнятті розпорядження №102 від 21.05.201 (в частині, що стосується Підприємства) відповідач діяв всупереч приписів чинного на той час законодавства та поза межами своїх повноважень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Землемір» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6.03.2013р. скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 21.05.2010р. №102 в частині, що стосується відміни розпорядження облдержадміністрації від 02.04.2010р. №77 «Про передачу ПП «Землемір» в довгострокову оренду земельної ділянки із земель державної власності під розміщення бази відпочинку».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз