Історія справи

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 688/2340/17-ц

провадження № 61-9424св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - військова частина А2007,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу військової частини А2007 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року у складі судді Цідик А. Ю. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року військова частина А2007 (далі - ВЧ А2007) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6, у якому просила відшкодувати шкоду.

Позовна заява мотивована тим, що з 26 листопада 1999 року у військовій частині на посаді начальника сховища проходив службу прапорщик ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, за життя якого була виявлена нестача по виробах, що знаходилися на його матеріально-відповідальному зберіганні.

Сума нестачі становила 18 945,38 грн, з якої ОСОБА_7 відшкодовано 11 224,27 грн. Залишок суми нестачі становить 7 721,11 грн. Крім того, у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 у період з 04 серпня 2015 року по 01 червня 2017 року здійснювався прийом військового майна, яке перебувало на його відповідальному зберіганні як начальника сховища, за результатами якого також було виявлено нестачу на суму 836 698,32 грн.

У липні 2017 року ВЧ А2007 стало відомо, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є його мати ОСОБА_4 та малолітній син ОСОБА_6, законним представником якого є ОСОБА_5, які зобов'язані відшкодувати майнову шкоду, завдану ОСОБА_7 за життя.

Позивач просив стягнути з відповідачів, як спадкоємців, невідшкодовану суму нестачі у загальному розмірі 844 419,43 грн.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач був обізнаний про відкриття спадщини з часу смерті військовослужбовця частини - прапорщика ОСОБА_7 Недотримання кредитором 6-місячного строку пред'явлення вимоги, передбаченого статтею 1281 ЦК України, який є присічним (преклюзивним), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. На час смерті ОСОБА_7 у нього не було обов'язку відшкодувати шкоду внаслідок нестачі майна в сумі 836 698,32 грн, а тому такий обов'язок не входить до складу спадщини і не переходить до спадкоємців.

У лютому 2018 року ВЧ А2007 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі як спадкоємці ОСОБА_7 зобов'язані відшкодувати шкоду, яка спричинена ним у розмірі 7 721,11 грн. Крім того, за результатами службового розслідування по факту недоліків, виявлених при прийомі військового майна у відділі зберігання військово-технічного майна від 18 серпня 2017 року, виявлено нестачу, а тому таку шкоду відповідачі також зобов'язані відшкодувати. Оскільки нестача виявлена у серпні 2017 року, тому 6-тимісячний строк звернення кредитора до спадкоємців не пропущений.

У травні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 надіслали відзив на касаційну скаргу, у якому просили залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що з 26 листопада 1999 року у ВЧ А2007 проходив військову службу за контрактом прапорщик ОСОБА_8

Наказом командувача військ Західного ОК від 08 вересня 2004 рокупрапорщика ОСОБА_7 призначено на посаду начальника відділу зберігання (військово-технічного майна), де він проходив службу до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Актом службового розслідування від 25 жовтня 2013 року встановлено, що начальник сховища відділу зберігання військово-технічного майна прапорщик ОСОБА_7, у порушення вимог нормативно-правових актів, не забезпечив належну схоронність та облік військового майна, формально підійшов до приймання виробів 9В845А, 9В845В, МРТС, МТО-В, 2В7М2-Р, ТП-11М, в повному обсязі не перевірив їх комплектність, не здійснював якісне опломбування вказаних виробів, допускав у сховища № 1/1 та № 2/2 інших працівників та військовослужбовців ВЧА2007 без належного контролю за їх діями, в результаті чого вищевказані вироби були розкомплектовані. На підставі довідки щодо визначення суми нестачі по виробах, які знаходяться на матеріально-відповідальному зберіганні у начальника сховища прапорщика ОСОБА_7 сума нестачі становила 18945,38 грн.

За період з січня 2014 року по травень 2015 року із заробітної плати ОСОБА_7 утримано 11 224,27 грн. Залишок невідшкодованої суми нестачі становить 7721,11 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після смерті якого відкрилась спадщина, спадкоємцями є його матір ОСОБА_4, та малолітній син ОСОБА_6, законним представником якого є ОСОБА_5, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини 24 листопада 2015 року.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 7 721,11 грн, суди дійшли правильного висновку про те, що будучи обізнаним про смерть ОСОБА_7 у червні 2015 року позивач не дотримався 6-місячного строку пред'явлення вимоги, передбаченого статтею 1281 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для стягнення цих коштів.

Що стосується відмови у відшкодуванні шкоди, виявленої у липні 2017 року, колегія суддів також погоджується з висновками судів.

Актом службового розслідування по факту недоліків, виявлених при прийомі військового майна у відділі зберігання військово-технічного майна від 31 липня 2017 року виявлена нестача у розмірі 836 698,32 грн, виникнення нестачі достеменно встановити не має можливості у зв'язку зі смертю матеріально-відповідальної особи.

Згідно із статтею 57 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши фактичні обставини справи, суди правильно зазначили, що доказів, які б підтверджували, що саме померлий ОСОБА_7 заподіяв шкоду ВЧ А2007, позивачем не надано, а тому дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ВЧ А2007 залишити без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини А2007 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат