Історія справи

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 646/5224/17

провадження № 61-7478св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - прокуратура Харківської області,

представник відповідача - ОСОБА_4,

відповідач - Державна казначейська служба України,

представник відповідача - ОСОБА_5,

треті особи: народний депутат України ОСОБА_6, посол США в Україні ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2017 року у складі судді Сороки О. П. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю) посадових осіб органів прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що він з 2008 року звертався до прокуратури Харківської області із заявами щодо незаконного звільнення із служби в органах внутрішніх справ, слідчий в органах внутрішніх справ першого слідчого відділу прокуратури Харківської області (далі - слідчий в ОВС першого СВ прокуратури Харківської області) ОСОБА_8 протягом 2014-2016 років неодноразово виносив постанови про закриття кримінального провадження, які ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова було скасовано. 14 вересня 2016 року відкрито кримінальне провадження № 42016220000000830 за заявою про вчинення зазначеним слідчим прокуратури кримінального правопорушення, 18 жовтня 2016 року іншим слідчим була винесена постанова про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у цьому кримінальному провадженні, а 31 жовтня 2016 року - постанова про закриття кримінального провадження. Постанови про закриття провадження та про відмову у визнанні потерпілим було скасовано ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Посилаючись на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області, невиконання ними протягом 10 місяців вимог кримінально-процесуального закону, ОСОБА_3 просив суд стягнути з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди у розмірі 512 000 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доводи позивача не підтверджуються матеріалами справи, слідчий в органах внутрішніх справ другого слідчого відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 виніс постанову від 28 лютого 2017 року, якою кримінальне провадження № 42016220000000830 закрито за відсутності в діях слідчого ОСОБА_8. складу кримінального правопорушення. Суд дійшов висновку, що прокуратура Харківської області не порушила строків проведення досудового розслідування. Крім того, суд вважав, що посилання позивача на заподіяння йому моральної шкоди є безпідставним, оскільки рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2016 року у справі № 646/9109/15-ц за позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби про бездіяльність посадових осіб органів прокуратури у кримінальному провадженні № 1201222003000010 на користь позивача вже стягувалось відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прийняття органом досудового розслідування процесуального рішення, оскарження його до суду не є свідченням порушення прав позивача. Суд виходив з того, що справа не містить доказів на підтвердження того, що посадові особи органу прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016220000000830 вчиняли будь-які протиправні дії стосовно ОСОБА_10, та погодився з висновками суду першої інстанції, що бездіяльність посадових осіб органу прокуратури вже була предметом судового розгляду у справі № 646/9109/15-ц.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення про стягнення відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга мотивована тим, що у рішенні суду першої інстанції не досліджені всі обставини заподіяння шкоди, на які він звертав увагу у позовній заяві. Також зазначає, що постанова слідчого в органах внутрішніх справ другого слідчого відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 від 28 лютого 2017 року про закриття кримінального провадження № 42016220000000830 винесена з порушенням закону та не може бути підставою для відмови у стягненні відшкодування моральної шкоди, оскільки у цьому кримінальному провадженні судовими рішеннями двічі були скасовані постанови слідчого. Крім того, постанова від 28 лютого 2017 року не набрала законної сили та оскаржується ним у судовому порядку.

У березні 2018 року прокуратура Харківської області подала відзив про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_3

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що уповноважені особи прокуратури спричинили йому страждання, погіршення стану здоров'я або взаємин з родичами, позбавили можливості реалізації звичок та бажань; вимоги позову зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями слідчого прокуратури.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що за заявою ОСОБА_3 14 вересня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 4201622000000830 про кримінальне правопорушення за фабулою: «неналежне виконання службових обов'язків слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_11 під час розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України».

Постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_9 від 31 жовтня 2016 року кримінальне провадження № 4201622000000830 закрито.

Постановою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року у справі № 646/11464/16-к зазначена постанова слідчого прокуратури скасована, кримінальне провадження повернено до прокуратури для проведення досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

ОСОБА_12 обґрунтовував вимоги щодо відшкодування моральної шкоди бездіяльністю відповідача, вважаючи процесуальні рішення слідчого прокуратури Харківської області незаконними з огляду на їх скасування слідчим суддею.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно вважали, що зазначене не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, оскільки оскарження ОСОБА_12 процесуальних рішень слідчого є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Реалізація такого механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань, яких він міг зазнати у зв'язку з процесуальними рішення слідчого, тому правові підстави, передбачені статтями 1174, 1176 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Доводи касаційної скарги щодо неповноти з'ясування судами обставин справи не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, які досліджувались судами попередніх інстанцій та яким надано належну правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції правильно вважав безпідставним посилання у позовній заяві на скасування процесуальних рішень слідчого у кримінальному провадженні № 420122220030000010, оскільки зазначені обставини були предметом судового розгляду іншої цивільної справи.

Твердження ОСОБА_12, що мотивами ухвалення судових рішень є постанова слідчого прокуратури від 28 лютого 2017 року про закриття кримінального провадження № 4201622000000830 (повторно), яка ним оскаржується, не заслуговує на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції, вказуючи на те, що зазначена постанова набрала законної сили, лише констатував той факт, що на момент апеляційного перегляду справи вона не є скасованою.

Згідно зі статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик