Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.11.2018 року у справі №204/2197/15

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 204/2197/15-ц

провадження № 61-34066 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5;

відповідач - ОСОБА_6;

представник відповідача - ОСОБА_7;

треті особи: ОСОБА_8, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_8, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 14 листопада 2012 року о 15 год. 18 хв. на перехресті вул. Шмідта з боку вул. Комсомольської у напрямку просп. Пушкіна у м. Дніпропетровську під керуванням ОСОБА_8 рухався автомобіль «Рено Преміум», номерний знак НОМЕР_1, із напівпричепом «Пактон» номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_6, який на перехресті просп. Пушкіна у м. Дніпропетровську під час початку руху з одночасною зміною праворуч не переконався у безпеці руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Деу Ланос», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, який стояв нерухомо.

Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2013 року ОСОБА_8 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Унаслідок ДТП ОСОБА_5 заподіяно легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим на лікування нею було витрачено 1 201 грн, а належний ОСОБА_4 автомобіль отримав механічні пошкодження.

Згідно з висновком експертного дослідження від 12 грудня 2012 року № 1087 матеріальний збиток, заподіяний ОСОБА_4 як власнику автомобіля «Деу Ланос», номерний знак НОМЕР_3, становить 5 261 грн 08 коп.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 та ОСОБА_4 була застрахована у ЗАТ «СК «Лафорт», яке страхове відшкодування їм не виплатило. Зазначали, що унаслідок ДТП їм було завдано моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд у зв'язку із підвищенням вартості життя провести відповідний перерахунок вартості шкоди, пов'язаної з лікуванням ОСОБА_5 за курсом 1 Євро = 25 грн; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 2 916 грн на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; у зв'язку із підвищенням вартості життя провести відповідний перерахунок вартості шкоди, завданої автомобілю ОСОБА_4 за курсом 1 Євро = 25 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 12 769 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 1 тис. грн на відшкодування франшизи за договором страхування, 3 тис. грн на відшкодування упущеної вигоди, та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої унаслідок ДТП.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_6, як власника автомобіля, виплатити: ОСОБА_5 1 201 грн 44 коп. на відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням, та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_4 - 5 261 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Оскільки автомобіль «Рено Преміум», номерний знак НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_6, то вона має відшкодувати заподіяну позивачам шкоду. Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.

В апеляційному порядку справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_8 керував автомобілем «Рено Преміум», номерний знак НОМЕР_1, маючи відповідне посвідчення водія та реєстраційний документ на автомобіль, тобто керував транспортним засобом на законних підставах. Відтак, позовні вимоги до ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки на останню не може буди покладена відповідальність за завдану ОСОБА_8 шкоду. Отже, ОСОБА_6 є неналежним відповідачем у справі, на що суд першої інстанції уваги не звернув, не роз'яснив позивачам їх право заявити клопотання про заміну неналежного відповідача, а суд апеляційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості не має.

У серпні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 є володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди майну і здоров'ю позивачів, відтак, вона є належним відповідачем у справі, а безпосередній завдавач шкоди - ОСОБА_8, перебував з відповідачем у трудових відносинах, оскільки ремонтував її автомобіль.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У абзаці 2 пункту 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні справ про відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені, врахувавши положення статей 1166, 1187 ЦК України, дійшов правильного висновку про те, що унаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_8, що встановлено постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, належний ОСОБА_4 автомобіль отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_5 заподіяно легкі тілесні ушкодження, відтак цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду повинен нести саме ОСОБА_8, який на законній підставі використовував транспортний засіб, належний на праві власності ОСОБА_6, яка є неналежним відповідачем у справі. Апеляційний суд на стадії апеляційного розгляду справи позбавлений процесуальної можливості залучити ОСОБА_8 відповідачем у справі, а суд першої інстанції не роз'яснив позивачам їх право заявити клопотання про заміну неналежного відповідача.

При цьому апеляційний суд, виконавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних и кримінальних справ від 19 квітня 2017 року встановив, що ОСОБА_8 у трудових відносинах з відповідачем під час вчинення ДТП не перебував, належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивачами суду не надано. Зазначені доводи є єдиними в касаційній скарзі і вони не доведені.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк