Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.02.2018 року у справі №753/8364/17

Постанова

Іменем України

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 308/1659/16-ц

провадження № 61-174св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - Сібірцева Олена Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану адвокатом - Сібірцевою Оленою Сергіївною, на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Панченка М. М. від 21 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з 31 серпня 1996 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року було розірвано. У період шлюбу у них народилося дві доньки: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається у Національному університеті фізичного виховання та спорту та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої ОСОБА_8 не надає, хоча має таку можливість, оскільки працює в місцевому гіпермаркеті у службі безпеки та має регулярний дохід.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки - ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частки від місячного доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 16 % від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 травня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із обов'язку батьків утримувати дитину до її повноліття, передбаченого статтею 180 СК України. Оскільки доходи відповідача є стабільними, то розмір аліментів на утримання дитини потрібно визначити у частці від його заробітку.

Встановивши, що на утриманні відповідача знаходяться троє неповнолітніх дітей, а оскільки максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи, то на кожну дитину припадає 16 % від заробітної плати відповідача. Тому суд визначив, що розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_8 потрібно визначити у 16 % частки від заробітку відповідача.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року змінено в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 16 % на ј частини заробітку (доходу) щомісячно. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи визначений судом першої інстанції розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, апеляційний суд виходив із того, що оскільки відповідач не сплачує аліменти на користь двох інших неповнолітніх дітей, з якими проживає разом, то підстави для застосування передбачених законодавством обмежень щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, відсутні.

12 грудня 2017 року представник ОСОБА_5 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким розмір стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 зменшити до 9 % від його заробітку (доходу) щомісячно.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що на його утриманні, окрім неповнолітньої доньки ОСОБА_8 перебуває ще двоє неповнолітніх синів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, його батько - пенсіонер, який страждає на онкологічне захворювання, тому у порушення вимог частини першої статті 182 СК України апеляційний суд неправильно визначив розмір стягуваних аліментів на утримання дочки ОСОБА_8, збільшивши їх розмір до ј частки від його заробітку (доходу) щомісячно.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 25 серпня 2016 року.

Дитина сторін знаходиться на утриманні матері - ОСОБА_4

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_4 посилалась на те, що ОСОБА_5 не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, хоча має можливість таку допомогу надавати, оскільки є працездатним та отримує стабільний дохід.

Частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Вирішуючи спір, суди, установивши, що оскільки відповідач є працездатним, отримує регулярний дохід, то має можливість надавати утримання неповнолітній дитині у частці від свого заробітку (доходу).

Разом із тим, змінюючи визначений судом першої інстанції розмір стягуваних аліментів, апеляційний суд виходив із того, що підстави для застосування встановлених законодавством обмежень щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, відсутні. Урахувавши стан здоров'я дитини та матеріальне становище відповідача та зважаючи на рівність не лише прав, а й обов'язку батьків утримувати неповнолітніх дітей, апеляційний суд визначив необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини розмір на утримання дитини у ј частки від заробітку (доходу) щомісячно відповідача.

Такі висновки апеляційного суду є правильними, оскільки розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для зменшення до 9 % розміру стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 не заслуговують на увагу, оскільки частиною третьої статті 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану адвокатом - Сібірцевою ОленоюСергіївною, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило