Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.11.2022 року у справі №752/8653/19

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 752/8653/19

провадження № 61-19500св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Анни Сергіївни на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивував тим, що 13 листопада 2014 року він як учасник антитерористичної операції (далі - АТО) звернувся до Київської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

13 січня 2015 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листом повідомив позивача про утворення робочої групи з опрацювання питання соціального захисту у сфері житлового забезпечення киян-учасників АТО. Однак, цим листом не було вирішено питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

23 грудня 2016 року позивач повторно звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

27 січня 2017 року позивач повідомив Київську міську раду про розробку документації із землеустрою, оскільки у місячний строк з дня реєстрації клопотання від 23 грудня 2016 року Київська міська рада не надала ані дозволу на розроблення документації із землеустрою, ані вмотивованої відмови. Одночасно замовив таку розробку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

02 березня 2017 року Київська міська рада, не беручи до уваги та фактично проігнорувавши факт надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу та початок виконання робіт з розроблення такого проекту на підставі завдання Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради, прийняла рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 .

Позивач вказував, що 26 травня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у місті Києві погодило йому проект землеустрою без зауважень та склало висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також 02 червня 2017 року проект погодив Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради.

21 липня 2017 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складеного на замовлення позивача, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:066:0279.

07 грудня 2017 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради підготував проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі міста Києва» та направив для подальшого розгляду до відповідних комісій Київської міської ради.

12 грудня 2017 року постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування відхилено проект рішення «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки» без зазначення (повідомлення) вмотивованих причин такого відхилення, чим, на думку позивача, було порушено пункт 4 частини шостої статті 30 Регламенту Київської міської ради від 07 липня 2016 року № 579/579.

26 березня 2018 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради підготував та зареєстрував проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » та направив для подальшого розгляду до відповідних комісій Київської міської ради. Позивач стверджував, що постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування не було прийнято жодну з пропозицій щодо проекту рішення «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки».

05 червня 2018 року, під час повторного розгляду проекту рішення постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування архітектури та землекористування відхилено проект рішення «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки», оскільки зазначена земельна ділянка відноситься до озеленених територій, що резервуються для розвитку мереж і зелених насаджень загального користування відповідно до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста. На думку позивача, дії постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування архітектури та землекористування вчинені з грубими порушеннями Регламенту Київської міської ради від 07 липня 2016 року № 579/579, вимог законодавства України.

Паралельно процедуру щодо передачі вищевказаної земельної ділянки проходив громадянин ОСОБА_2 .

З невідомих причин і підстав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали зовсім протилежні рішення, а саме у позивача - відмова, у ОСОБА_2 - задоволення.

Відповідач вчинив ряд навмисних порушень порядку передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, що полягали у недотриманні відповідачем положень Конституції України ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Київської міської ради від 07 липня 2016 року № 579/579. Навмисні протиправні дії відповідача були спрямовані на незаконну передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, що в свою чергу призвело до позбавлення права позивача на першочергове отримання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:066:0279 у встановленому законодавством порядку у приватну власність.

ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 14 березня 2019 року № 217/6873 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2021 року, ухваленим у складі судді Колдіної О. О., позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 14 березня 2019 року № 217/6873 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності обмежень у виділенні земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а саме знаходження такої ділянки в зоні озеленення та відсутності рішення про її виключення відповідачем було прийнято рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , хоча за цих же обставин позивачу було відмовлено у такій передачі. Суд вказав, що під час судового розгляду знайшов підтвердження факт порушень, допущених під час розробки проекту землеустрою ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року скасовано та прийнято постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення ради відмовлено.

Стягнуто з держави на користь Київської міської ради судовий збір у розмірі 1 152, 60 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 пов`язував порушення своїх прав прийняттям Київською міською радою рішення на користь ОСОБА_2 про передачу у його власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Пославшись на положення статей 48 51 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вказав, що належним відповідачем у цій справі є також особа, право на земельну ділянку якої оспорюється та щодо якої Київською міською радою прийнято оскаржуване рішення, а саме ОСОБА_2 , який залучений до участі у цій справі у якості третьої особи. Оскільки позивач клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляв, то в задоволенні позову необхідно відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук А. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

06 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Голосіївського районного суду міста Києва.

15 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

03 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові відхилив без зазначення правових підстав його доводи про те, що при підготовці та пред`явленні позовної заяви, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 не було зареєстровано, а тому позовні вимоги до нього не заявлялися. Заявник вказує, що визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі, безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18), від 12 червня 2019 року у справі № 911/848/18 (провадження № 12-51гс19).

Крім того, вважає помилковими застосування Київським апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05 червня 2018 у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) та у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 у справі № 372/2874/16 (провадження № 61-23469св18), що стосуються судових спорів, предметом яких є визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, за позовом учасника електронних торгів та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), що стосується вирішення питання предметної юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції не надав правової кваліфікації правовідносинам сторін у спорі, що не узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що з урахуванням зазначених вище інших порушень процесуального га матеріального права, призвело до неправильного вирішення справи та є самостійною підставою для касаційного скарження оскаржуваної постанови.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18), від 12 червня 2019 року у справі № 911/848/18 (провадження № 12-51гс19).

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 листопада 2014 року ОСОБА_1 як учасник АТО звернувся до Київської міської ради із заявою вх. № 08/х-5179 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

13 січня 2015 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листом за вих. № 057021-08/х-5179-190 повідомив про утворення робочої групи з опрацювання питання соціального захисту у сфері житлового забезпечення киян - учасників антитерористичної операції. Однак, даним листом не було вирішено питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

23 грудня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Київської міської ради з клопотанням № 08/Х-15342 (справа К-29251) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 та для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

27 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомив Київську міську раду про розробку документації із землеустрою, оскільки у місячний строк з дня реєстрації клопотання від 23 грудня 2016 року № 08/Х-15342 Київська міська рада не надала ані дозволу на розроблення документації із землеустрою, ані вмотивованої відмови, та замовив таку розробку ФОП ОСОБА_3

02 березня 2017 року Київською міською радою прийнято рішення № 1216/2220 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (обліковий код 90:066:0279) громадянину ОСОБА_2 . У рішенні зазначено, що такий дозвіл надано на підставі клопотання ОСОБА_2 від 25 жовтня 2016 року.

26 травня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві ОСОБА_1. погоджено проект землеустрою без зауважень та складено висновок № 6178/82-17 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

02 червня 2017 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради також був погоджений проект землеустрою, виготовлений на замовлення ОСОБА_1

21 липня 2017 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та відповідної заяви позивача було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:066:0279.

07 грудня 2017 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради підготовлено проект рішення Київської міської ради № 08/231-3082/ПР «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі місті Києва» (справа А-23324) та направлено для подальшого розгляду до відповідних комісій Київської міської ради.

12 грудня 2017 року постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування відхилено проект рішення №08/231-3082/ПР «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки».

Протокол від 12 грудня 2017 року № 29/62 не містить будь-яких обґрунтувань відмови.

26 березня 2018 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради підготував та зареєстрував проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » та направив для подальшого розгляду до відповідних комісій Київської міської ради.

15 травня 2018 року постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування не прийняла жодну з пропозицій щодо проекту рішення № 08/231-975/ПР «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки».

05 червня 2018 року, під час повторного розгляду проекту рішення постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування архітектури та землекористування, відхилено проект рішення № 08/231-975/ПР «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки», оскільки зазначена земельна ділянка відноситься до озеленених територій, що резервуються для розвитку мереж і зелених насаджень загального користування відповідно до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381.

17 січня 2019 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради підготував та зареєстрував проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » № 08/231-323/ПР та направлено для подальшого розгляду до відповідних комісій Київської міської ради.

22 січня 2019 року Комісія підтримала проект рішення щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_2 без жодних зауважень, висновків, обґрунтувань.

14 березня 2019 року Київська міська рада розглянула проект рішення № 08/231-323/ПР та прийняла рішення № 217/6873, яким вирішено: «Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381 (зі змінами), виключивши з переліку озеленених територій, що резервуються для розвитку мережі зелених насаджень загального користування на період після 2010 року (таблиця № НОМЕР_1 «Біля села Чапаєвка»), земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 . Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 02.01, спpaва А-23722) та передано громадянину ОСОБА_2 , за умови виконання пункту 3 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:90:066:0279) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва».

У пункті 3 пояснювальної записки від 16 січня 2019 року № ПЗ-35931/2 Департаментом земельних ресурсів визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 погоджено органом архітектури від 31 серпня 2017 року № 055-14071 та територіальним органом, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин від 29 серпня 2018 року № 12489/82-18.

Однак, орган архітектури затверджував проект землеустрою, що розроблений ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ», а територіальний орган затверджував проект землеустрою, що розроблений ТОВ «ТЕРРА ПРОЕКТ».

Тобто, територіальні органи погодили два різні проекти землеустрою на одну земельну ділянку.

У справі А-23722 щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_2 відсутній проект землеустрою, що розроблений ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ».

У порівняльній таблиці до пункту проекту рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » передбачено внести зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», виключивши з переліку озеленених територій земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 .

На дату прийняття Київською міською радою рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, ділянка під АДРЕСА_1 не була виключена з переліку озеленених територій, а була виключена ділянка № НОМЕР_2 . Перебування цієї території (ділянки № 9) в зоні озеленення було основною підставою для відмови ОСОБА_1 у виділенні спірної земельної ділянки у власність.

У додатку до рішення Київської міської ради від 02 березня 2017 року за № 1216/2220 визначено, що дата клопотання ОСОБА_2 на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою - 18 листопада 2016 року. Проте, таке клопотання від ОСОБА_2 у справі А-23722 (щодо виділення вищевказаної земельної ділянки) відсутнє.

Завдання на проектування землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку та проект рішення Київської міської ради щодо його погодження готувався у справі К-28255, однак, подальше погодження цього проекту відбувалось у кадастровій справі А-23722.

Проект землеустрою ТОВ «ТЕРРА ПРОЕКТ» складений на підставі завдання на проектування № ЗВП-4073, наданого іншій проектній організації ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ».

01 жовтня 2018 року Департамент земельних ресурсів повідомив ТОВ «ТЕРРА ПРОЕКТ» про те, що всупереч пункту 13 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві від 20 квітня 2017 року № 241/2463, розробка технічної документації із землеустрою стосовно встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відбулася за відсутності згоди замовника проекту землеустрою, за яким була сформована земельна ділянка у Державному земельному кадастрі, тому необхідно отримати відповідну згоду у замовника проекту, тобто у ОСОБА_1 .

Така згода отримана не була.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належним відповідачем у цій справі є також особа, право на земельну ділянку якої оспорюється та щодо якої Київською міською радою прийнято оскаржуване рішення, а саме ОСОБА_2 , який залучений до участі у справі в якості третьої особи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. Позивач клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляв, тому у задоволенні позову необхідно відмовити внаслідок неналежного кладу співвідповідачів.

Однак колегія суддів не може погодитися з цим висновком з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд враховує, що розпорядження Київської міської ради про передачу у власність земельної ділянки є актом індивідуальної дії, стосується лише прав та інтересів особи, якій передається земля.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оскаржуватися на предмет його законності, а вимоги про визнання такого рішення незаконним - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи зокрема, права власності на земельну ділянку, що виникло внаслідок і після реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17 (провадження № 12-225гс18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19) з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх висновків, висловлених у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18) та від 12 червня 2019 року у справі № 911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі, безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц (провадження № 14-163цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18).

Згідно з вимогами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Отже, наведена вище позовна вимога не стосується прав і обов`язків фізичної особи, оскільки громадянин ОСОБА_2 , якому відводилась земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:066:0279) у власність, не є її власником на час пред`явлення позову, у зв`язку з чим вказана особа правомірно зазначена у позові ОСОБА_1 у якості третьої особи, що узгоджується з пунктом 5.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18), від якого Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19) не відступила.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність належного складу відповідачів є помилковими, оскільки на час пред`явлення ОСОБА_1 до суду цього позову ОСОБА_2 не був власником спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим правомірно зазначений третьою особою.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених підстав.

Ураховуючи, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції помилково зосередився виключно на незалученні до участі у справі як належного співвідповідача ОСОБА_2 , що за висновком суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , і не перевіряв законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті у межах доводів апеляційної скарги Київської міської ради, тому суд касаційної інстанції в силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості ухвалити у справі власне судове рішення, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Установивши, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не здійснив повної перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку всім вищевикладеним обставинам та застосувати норми права відповідності до висновків суду касаційної інстанції, надавши оцінку оспорюваному договору на предмет його відповідності вимогам закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Анни Сергіївни задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк